Прип'ять, м'ята пів'яблука, подвір'я, плоскогір'я, б'ється п 'ять, здоров'я, м'ясо, сім'я, бур'ян, кур'єр, об'єднати, <span>м'яч, В'ячеслав.
</span>день, сіль, осінь, кількість, місяць, відповідь, місцевість, суспільство, українська, білоруська. пасьянс<span>, </span>ательє батальйон<span>, </span><span>мільярд ненька</span>
Я довго пам'ятатиму той день, коли вперше в житті переступив поріг школи. Це був надзвичайно святковий день. Велика, блискуча від сонячного проміння класна дошка, грудочки білої крейди, тривожні й хвилюючі звуки дзвоника здавалися мені дивовижними.
<span>Я довго шукав свій клас, тому ввійшов до нього майже останнім. Сісти довелося на останній парті. Почав хвилюватися, що не почую вчителя, що не вистачить підручника. Так і сталося. Після привітання учителька почала роздавати по дві книжки на кожну парту. Всі жадібно хапали, починали невміло читати і милуватися малюнками. «Зараз дійде черга й до мене», — казав я собі. Аж ось на парту учителька поклала всього один підручник, який довелося ділити з синьооким дівчиськом. </span>
<span>Чомусь тоді мене ця подія дуже засмутила, а сльози, як я їх не ковтав, все-таки покотилися. Як пізніше з'ясувалося, ту дівчинку, що не пройнялася моїм горем, звали Даринкою. Тоді вона мені якось іронічно й байдуже прошепотіла: «Ну, забери той Буквар, якщо хочеш, я його давно вже прочитала з бабусею». </span>
<span>Навіть не знаю, що мене тоді більше вразило: те, що підручника не вистачило, чи те, що я ніколи ще не читав того Букваря.</span>
Один у полі не воїн.
Один гусак поля не витопче.
Що два,то не один.
Де дружніше,там і сильніше.
В гурті і пісня в лад іде.
Велетень у громаді,як правда в пораді.
<span>Той(підм), хто(підм) любить(присуд) паростки(додат) кленові(означен), хто(підм) діброви(додат) молоді(означ) ростить(присудок) - сам достоін(присуд) людської(означен) любові(дода), бо живе(присуд) й працює(присуд) для століть(додат)!
це все?
</span>
В одному лісі, на одній галявині жило маленьке оленя. Без батьків. Добре йому жилося поки не настала зима. Кожної ночі оленя боялося вовкі, які хотіли з'їсти його. Воно блукало по лісові та натрапило на людей. Люди були добрі, забрали його. Віддали у зоопарк. Оленятка годували,поїли та дали теплий приют. Назвали його Бембі.
От і казочці кінець, а хто слухав молодець!