1. На зустрічі ми вирішили поставити усі крапки над і.
2. Моєму товаришу не треба кидати гроші на вітер.
3. У новій школі я почувала себе не в своїй тарілці.
4. Ніхто його не тягнув за язик.
5. Зверху я бачила місто ,як на долоні.
6. Ми зустрілися віч на віч.
7. Від новин у мене голова йде обертом.
8. Він зник, як крізь землю провалився
9.Схожі ми з сестрою, як дві краплі води
10.Місто наше він знає, як свої пять пальців.
<span>1.
Складним із різними видами зв’язку є речення:
А) [Вітер підганяв їх на снігових
белебнях], але (як тільки вони скочувались у яр), [Сіроманцеві доводилося
похекати та попріти].</span><span>
(сурядним і підрядним)
</span><span>
2. Складне речення зі сполучниковим та безсполучниковим зв’язком:
Б) [Мати, (що якраз готувала сніданок),
мимоволі задивилась на ранкове світило]: [нічого кращого в світі немає за схід
сонця]!
</span><span>
3. Складним із безсполучниковим, сурядним і підрядним зв’язком є речення:
Б) [За коліями, супроти депо, біля
колодязя під дашком стояла черга з цеберками і коромислами], і [той, (хто тяг
воду), довго крутив корбу]: [колодязь був глибокий].
4. Чотири частини має складне речення:
Б) [В темряві подеколи траплялись
ягоди], [вони проходили мимо дивною сповільненою ходою], і [їм здавалося], (що
вони ступали по дні великої прозорої річки).
5. Правильно розставлено розділові знаки в реченні:
А) Над ними зумлили комарі, біля нас
спросоння коли-не-коли схлипувала річечка, а над усім світом протікала зоряна
імла.
</span><span>
6. Складне речення, побудоване за схемою: [ ], й [ ], ( ).
Б) [Я слухав рідну пісню, рідну мову],
й [вона лилась струмком], (у якому переплелися запахи калини, чебрецю, лепехи). </span>
Запорізькі козаки, запорожці - частина козацтва на території сучасної України , що створили в 1555 році, ряд розрізнених військових укріплень («городки» або «січі» і поселень (хутори, зимівники) за дніпровськими порогами, поза зоною юрисдикції сусідніх держав (Дике поле). Об'єдналися згодом у військову організацію Військо Запорізьке, що отримала своє найменування за назвою регіону проживання, місця розташування головного військового укріплення, іменованого «Січ» та перебування штаб-квартири (центрального органу управління - коша) .
Пізніше, у зв'язку з утворенням в кінці XVI століття реєстрового козацького війська, поселенням частини запорізького козацтва на території Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств, а також у зв'язку з утворенням після 1625 відповідно до Куруківській договором полкового устрою реєстрового козацького війська, запорізькими стали називати і реєстрових козаків, які не проживали на території Запоріжжя.
<span>Надалі, після повстання Богдана Хмельницького у 1648 році під контроль Війська Запорозького і влада запорізького гетьмана перейшли території Речі Посполитої, що розташовувалися на землях сучасної Північної та Центральної України. На них утворилися нові козацькі полки, що комплектувалися з місцевого населення за територіально-міліційних принципом. Вони доповнили полковий устрій козацького війська, сформувавши таким чином централізовану військову і адміністративно-територіальну структуру Війська Запорозького, що отримала в історіографії також найменування Гетьманщина. Запорізькими стали іменувати всіх козаків, що проживали на території Гетьманщини.</span>
Військовий прибув у частину для виконання служби