На вікнах лютневий мороз малює чудові узори
<span>Останнiм часом я по-новому став дивитися на свiт. От бувае - вийду у поле, що простягаеться у далечiнь i зникае за обрiем, i не можу надивитися на його жовто-гарячi вiдтiнки. Я полюбив небо - безкрае, що манить своею блакиттю, воно,здаеться, ось-сь впаде i розiб'еться на тисячi друзок пiд вагою темних дощових хмар. I вдень i вночi вражае красою мiй рiдний край, лише вiн заворожуе мене своею величчю i безмежжям.</span>
<span>Коли я виросту, то хотів би стати дизайнером одягу. Мені дуже подобаєть незвичайний одяг, бо він робить людей не схожими одне на одного, підкреслює їх особистість. Я гадаю, що гарно підібраний одяг робить людину більш впевненою у собі, гарнішою, ніж вона і інші гадають про неї. Моя майбутня професія дуже необхідна людям і буде приносити і мені велике задоволення.</span>
1) Він повернувся додому тоді, коли все скінчилося
2)Сергій подивився на Ольгу (так), наче вперше її побачив
3)Хмари насувалися, наче великі хвилі
4)Ніби від землетрусу, здригнулася вся земля
5)<span>З дороги було видно, як вився у низині кривульками глибокий та каламутний Прут
6)</span><span>Щоб не пламеніти горобині самотньо, посадив я поблизу неї нашу українську калину
7)</span><span>Малі дерева схожі на дорослих, як діти на своїх батьків
8)</span><span>Як рясно квітує горобина, то добрий буде урожай
10)</span><span>Як радію за ту я людину, що загублену радість знайшла</span>
Я хочу розповісти про другорядного героя Кактуса з твору «ТТБ» Л.Вороніної.
Це прізвисько одного хлопця, його справжнє ім’я Сашко Смик. Колись він був як усі. Мав сили рівні з іншими, був одного зросту з усіма, особливо нічим не вирізнявся серед інших дітей. Але після останнього літа він виріс на дві голови, накачав м'язи. Особливо вирізняла його серед інших зачіска, схожа на кактус. Відчувши силу, він став занадто самовпевненим, зробився бешкетником. Ображав свого сусіда Клима,обзивав його різними образливими словами.
Кактус не подобався багатьом. Автор характеризує цього героя з деякою непривітністю, зовсім не симпатизує йому. Називає цього героя орангутангом. Він дуже добре змальовує зовнішність та риси Кактуса, але без якогось захоплення ним. На мою думку, автор навіть підкреслює, що погана поведінка людей ще більше псує їх зовнішність.
<span> Сашко у творі пережив багато пригод, дечому навчився. Мене тішить те, що він більше не буде зрадником і не показуватиме свої «колючки».</span>