Введем обозначения:
A- - желтый цвет
аа - зеленый цвет
В- - гладкая поверхность
bb - морщинистая поверхность
Из условия видно, что наши родители дигомозиготны по доминантному и рецессивному признаку соответственно.
P AABB x aabb
AB AB ab ab
F1 AaBbx16
Тут даже не надо строить решетку Пеннета, ибо сразу видно, что все потомство F1 будет дигетерозиготным.
генотип и фенотип F1 1.
Теперь нам надо выявить генотип и фенотип F2. Для этого мы скрещиваем двух особей из F1.
Cтроим решетку Пеннета:
<span> AB Ab aB ab
AB AABB AABb AaBB AaBb
Ab AaBb AAbb AaBb Aabb
aB AaBB AaBb aaBB aaBb
ab AaBb Aabb aaBb aabb</span>
генотип F2 <span>1:2:2:4:1:1:2:2:1</span>
фенотип F2 9:3:3:1
Папоротеподібні є вищим ступенем в еволюційному розвитку рослинного світу порівняно з мохоподібними. Для них також характерна зміна поколінь, проте еволюція папоротеподібних відбувалася в напрямі ускладнення будови спорофіта і спрощення гаметофіта. Таким чином, у циклі розвитку папоротеподібних домінуючим є спорофіт, представлений дорослою рослиною з справжніми коренями. Гаметофіт папоротеподібних має вигляд невеличкої пластинки (талому) найрізноманітнішої форми, який до субстрату прикріплюється за допомогою ризоїдів. Він може бути одно- чи дводомний, часто не зв’язаний з спорофітом і має назву заростка.<span>Спори папоротеподібних, проростаючи, утворюють гаметофіт — заросток з архегоніями і антеридіями. Запліднення відбувається у краплинно-рідкому середовищі, і зигота знову розвивається у спорофіт, який деякий час живиться поживними речовинами заростка.</span><span>Сучасна систематика розглядає папоротеподібні не як систематичну, а як екологічну групу рослин, яка включає 5 самостійних відділів: Ринієподібні, Псилотоподібні, Плауноподібні, Хвощеподібні і Папоротеподібні. Серед них найбільше значення мають останні три відділи.</span>
А. это мой ответ, если что извиняюсь...
10 пар ребер соединенены с грудной костью хрящами.
11 и 12 пары свабодны то есть пресоединены только у позваночнику и не присоединены к грудной кости.