У горах ми побачили гірницького козлика
Дятел-птах досить великого розміру; один із найвідоміших представників родини Дятлових. Населяє найрізноманітніші лісові ландшафти Палеарктики від Канарських островів і північно-західної Африки на заході до Камчатки і Японських островів
на сході, причому майже скрізь є звичайним, численним видом. Нерідко
селиться в межах населених пунктів — у старих садах, парках, на
кладовищах. Як правило, веде осілий спосіб життя і лише на північній
межі ареалу в несприятливі роки здійснює масові кочівлі-інвазії в сусідні регіони.
Дятел відіграє важливу роль в екосистемах лісу, забезпечуючи дуплами дрібних птахів, таких як синиці і мухоловки[1]. Крім того, він у великій кількості поїдає лісових шкідників: попелиць, гусінь метеликів і комах, які живляться деревиною — вусачів, златок, короїдів, мурах тощо[2].
Якщо навесні та влітку основу раціону складають тваринні корми, то
восени і взимку птах переходить на рослинну їжу. У хвойних лісах його
основним кормом є насіння сосни, ялини і модрини.
Для довбання шишок використовується «кузня» — розгалуження гілок,
щілина в корі або отвір, зроблений дятлом, у який вставляється шишка. У
південних листяних лісах дятли споживають горіхи та плоди кісточкових
дерев.
Сезон розмноження триває з кінця березня по червень. Будівництву
гнізда передує галаслива, демонстративна поведінка птахів,
супроводжувана криками, стукотом і шлюбними іграми. У кладці зазвичай
5—7 блискучих білих яєць. Висиджують по черзі обидва птахи, близько двох
тижнів. Пташенят спочатку не чутно, але ближче до вильоту вони стають
галасливими і висовуються з гнізда. Виліт молодих відбувається, як
правило, у червні, у віці близько 3 тижнів.
Непрямим відмінком називають всі вищеперелічені відмінки, за винятком називного та кличного. Ці відмінки вживаються з прийменником або без, крім, зрозуміло, прийменникового, він без прийменників не вживається.
<em>Питання непрямих відмінків</em>:
Род. в. - Кого? Чого?
Дав. в. - Кому? Чому?
Знах. в. - Кого? Що?
Оруд. в. - Ким? Чим?
Місц. в. - На кому? На чому?
Сколько лет, сколько зим.
Выражение это давно и очень прочно вошло в русский язык. И невдомек нам, что «зима» здесь совершенно ни при чем. Раньше когда-то говорили просто: «Сколько лет не виделись! » И вот по ассоциации с лето к словам сколько лет начали прибавлять и сколько зим. Так получилось потому, что долгое время в русском языке лето обозначало не жаркое время года, но год календарный, то есть двенадцать месяцев, а слово год, година — вообще время, пору и даже судьбу. И выражение сколько лет понималось как «сколько времени, сколько годов» .
Год в современном значении известен с XIII века. Лето же в смысле «год» упоминается еще в «Договоре великого князя Олега с греками» , заключенном в 907 году.
Древний смысл слов лето — «год» —«время» дошел до наших дней в словах: летопись, летосчисление, в диалектном летось (то есть в прошлом году) , многолетние травы, столетие, в здравице «Многая лета...» . И теперь еще мы спрашиваем: «Сколько ему лет?»