Ответ:
После смерти своего мужа Василия III, Елена Глинская становится регентом маленького сына Ивана IV. Её правление положило дальнейшую централизацию государства. Рассмотрим внутренную политику Елены Глинской.
Денежная реформа (1535г)
Причина заключась в том, чтобы ограничить власть удельных княжеств и укрепить центральную власть.
Теперь удельным княжествам запрещалась чеканить свои монеты.
В Москве работал единый ''Монетный Двор'', который чеканил уже для всей Руси.
Губная реформа (1537г)
Ограничение власти наместников, появились губные старосты, которые следили за работой наместников.
Внешняя политика
Во внешней политике продолжалось дружба с Швецией, Ливонией и тд.
Победа в Русско-литовской войне(1534-1537)гг.
Боярское правление имело негативные итоги. Оно привело к усилению социальных противоречий и ослаблению международных позиций Русского государства.
Объяснение:
Другие Князи правившие в разных городах были союзниками Игоря во вражде против половцев.
Вольноотпущенниками в Древней Греции, Древнем Риме, в Византии, а также в западно-европейских государствах периода раннего феодализма — называли отпущенных на свободу или выкупившихся рабов.
Мб они нанесут ответный силовой удар по Парижу?
Оновлення українського театру другої половини XIX століття
У другій половині XIX століття драматургія досягає свого найвищого піднесення, стає одним з провідних родів літературної творчості. Це піднесення драматургічної творчості було викликане самим життям і, зокрема, бурхливим розвитком українського театрального мистецтва. У другій половині XIX ст. український театр не тільки посів визначне місце в громадсько-культурному і політичному житті України, а й здобув широку популярність далеко за її межами.
Однією з найважливіших умов, що забезпечили піднесення справді народного, високоідейного, реалістичного сценічного мистецтва, було братерське єднання передових діячів російської і української театральних культур.
Велику роль в становленні нового українського театру відіграв геніальний російський актор Михайло Семенович Щепкін (1788-1863). Початок театральної діяльності М. С. Щепкіна був безпосередньо пов'язаний з Україною, з першими творами нової української драматургії. Після вдалого дебюту на сцені в Курську Щепкін в 1818— 1822 pp. з великим успіхом виступав у Харкові, Полтаві, Києві. Разом з І. Котляревським М. Щепкін здійснював художнє керівництво Полтавським театром. За участю Щепкіна в 1819 р. були вперше поставлені на сцені п'єси Івана Котляревського "Наталка Полтавка" і "Москаль-чарівник", в яких він виконував ролі Макогоненка і Чупруна. Робота над сценічними образами Макогоненка і Чупруна була важливим етапом у формуванні реалістичної майстерності великого актора.
Участю у перших постановках п'єс Котляревського не обмежилась увага Щепкіна до української драматургії. Ставши згодом провідним актором Московського Малого театру, він багато зробив для популяризації "Наталки Полтавки" та "Москаля-чарівника" Г. П. Котляревського, а пізніше і "Шельменка-денщика" Г. Квітки-Основ'яненка. В українських ролях він дав високі зразки реалістичної акторської гри.