1.Дівчина збирала червону суницю.
2. Птахи летіли красиво і гучно.
3. Золота осінь вражала і чарувала своєю красою.
4. Ми склали іспити вдало.
Бути лідером в першу чергу це означає що лідер повинен відповідально відноситися до своїх обов'язків.
1)Лідер повинен викликати довіру до себе.
2)Великі лідери залучають своїх людей у процес комунікації і встановлюють чіткі цілі, яких необхідно досягнути.
3) Лідер ніколи не допустить розбіжності між своїми словами.
4)Коли лідер викликає у людей довіру і при цьому об’єднує їх спільною метою – він тим самим робить їх більш мотивованими і щасливішими, але головне – дає можливість для розкриття їхнього таланту!
<span>1) Директор спеціалізованої школи № 20
Руденко О. Д. (підпис)
2) Проректор з наукової
роботи, проф. Грінченко С. М. </span>(підпис) <span>
3) Директор фірми «Світанок» О. К. Рева </span>(підпис)<span>
4) Директор зош № 240 Завуч зош № 240
Л. В. Максимчук (підпис) Н. М. Вахнюк (підпис)
5) Декан факультету
української філології доц. І. І. Дробот (підпис)
6)Декан факультету
іноземної філології доц. Гончаров В. І. </span>(підпис)
Надеюсь, что помог Вам
Спонукальні слова-речення виражають спонукання: наказ, заклик, прохання
тощо, одночасно вказуючи на емоційну реакцію мовця в певній ситуації. Функцію
таких речень виконують вигуки і близькі до них слова, зокрема геть, годі, гайда, гей,
марш, стоп, ура. караул, точка, шабаш, гвалт, цить, ну, ша, доволі та ін., наприклад:
Пані Наталя перша скочила з місця. — Гет ь! — скрикнула вона тонко й пронизувано. -
Геть!.. Вона ще дітей м ені поріже!.. Жени ї ї геть!.. (М. Коцюбинський); —Г оді! годі!
- кричав, переводячи духа, господар. — Музико! годі, перестань! (Панас Мирний); -
Отамане! — «Тут». — Гайда! (Б. Грінченко); — Матросе, Матросе, дивися! — «Цить»,
- відповів безгучним шепотом Матрос (І. Микитенко).
Своєрідними спонукальними словами-реченнями є звертання до свійських
тварин, наприклад: У дядька одна надія на коней: — Но, клят і! (Петро Панч); щ Тпру!
<span>Д е ж це ми? (С. Скляренко); — В йо! — спокійно гукнув на коня! (М. Стельмах).</span>
Радощі [радошч'і] 6 б, 7зв
