Я этого не знаю извини помогла бы
По горизонтали:
4-дмитрий
6-тушино
10-романов
11-ополчение
12-владислав
16-старообрядцы
21-зборовский
22-ставец
по вертикали:
1-федор
2-минин
3-чудское
5-игнатий
7-опричнина
8-швеция
9-столбово
13-интервенция
14-ливонская
15-годунов
16-семибоярщина
17-разин
18-косолоп
19-пожарский
20-донской
21-зипун
22-софья!!!
4. Європейська кухня XVI—XVII ст.Людина XVI — першої половини XVII ст. ще не зовсім звільнилася від психологічного страху голоду, який переслідував європейців протягом середньовіччя. Проте згодом життя стало легшим, а трапеза заможного і простолюдця — смачнішою.<span><span>Урочистий обід у заможного європейця справив би велике враження на нашого сучасника. Столи розташовувались у вигляді літери “П”. На чолі столу сідали господар і найбільш шановані гості. На вкритих вишиваними скатертинами столах знаходилися золоті й срібні солонки, соусниці. Кожен гість мав свої тарілку, ложку і ніж. Звичною для нас виделкою європейці не користувалися. Велику двозубу виделку використовували лише для того, щоби взяти м'ясо зі спільного тареля, а далі його їли руками. </span><span>Лише в середині </span>XVIII<span> ст. виделка стала предметом загального вжитку.</span></span> Цікаво знати<span><span>Правила доброго смаку в </span>XVI<span> — </span>XVII<span> ст. рекомендували брати м'ясо не всією рукою, а трьома пальцями. А для того, щоб не обпекти руки, потрібно було одягати до обіду рукавички. До речі, правила етикету пропонували не плювати у тарілку, користуватися хусткою для носа, а не рукавом, і не витирати жирних пальців об своє волосся.</span></span> Щонайперше на столі привертала увагу величезна кількість м'яса. Під час обіду на стіл подавали до 10 видів страв, приготовлених із м'яса. Всі страви готувалися з великою кількістю східних прянощів, які стали доступними європейцям. Лише наприкінці XVII ст. захоплення прянощами пішло на спад. Як і раніше, звичним напоєм європейців залишалося виноградне вино. Проте з XVI ст. у Європі почало набувати популярності вживання “палаючих вин” — міцних спиртних напоїв. А втім, зловживання спиртними напоями у країнах Європи різко засуджувалося. На десерт подавалися зварені у цукрі фрукти або горіхи. У XVI — першій половині XVII ст. європейці стали споживати багато цукру завдяки його надходженню з колоній у Новому Світі. Для бідних людей цукор став ласощами, а для заможних — звичним продуктом.<span><span>Чільне місце у раціоні європейців </span><span>займали </span>Протягом принаймні 150 днів релігійних постів риба ставала головною їжею людини.</span>Селяни та бідні міщани харчувалися набагато скромніше, ніж знать, проте і їхнє меню стало набагато різноманітнішим. Під час обіду на їхньому столі були каша, сир, яйця, хліб, олія і тваринне масло, а в свята з'являлись окости й ковбаси. Добрим додатком до столу були овочі зі свого городу чи базару, а також ягоди, горіхи і фрукти.<span>У XVI — першій половині XVII ст. харчування більшості європейців поліпшилося. Часи середньовіччя, коли голод був звичним супутником більшості населення Європи, стали забуватися.</span>
2) пехотный
4) железнобокием
Прости но больше не знаю
Лихоносов Виктор Иванович
Лихоносов Виктор Иванович, родился в ст. Топки, Кемеровской области, 30 апреля 1936 г., известный писатель Кубани и страны. Окончил историко- филологический факультет Краснодарского педагогического института. Работал учителем в Анапском районе. Печатается с 1963г. Рассказы и повести: «Брянские», «Домохозяйка», «Родные», «Осень в Тамани», «Чистые глаза», «Люблю тебя светло», «На улице Широкой». Многолетний труд о Екатеринодаре – Краснодаре, его истории и людях, их характерах, быте и жизни роман «Ненаписанные воспоминания. Наш маленький Париж».
Лихоносов Виктор Иванович член высшего творческого Совета при правлении Союза писателей РФ», редактор литературно- исторического журнала «Родная Кубань», лауреат Государственной премии России, Международной премии имени М. Шолохова. Награжден орденом «Знак Почета», орденом преподобного Сергея Родонежского III степени. Герой труда Кубани.