<span>Був собі чоловік та жінка. Були вони люди заможненькі, усього в їх доволі: і поля, і скотинки, і худоби, і хата простора з садочком і левадою. Послав їм Господь на втіху одного тільки синка — Павлусем звали. Та вже ж і шанували, і пестували вони того одинчика! Не так батько, як мати. І що то вже за мати була! Між матірками — навдивовижу мати! Уже Павлусь був чималий пахолок1, а вона ще возилася з ним, як з маненькою дитинкою. Було, власними руками годує його, а він, телепень, тільки глита та, як той пуцьвірінок, знов рот роззявлює. Усю зиму й осінь з хати не випустить. «Не ходи, синку, — каже, — холодно, змерзнеш, та ще, крий Боже, занедужаєш, то я й умру, не діжду, поки ти й одужаєш». Прийде весна або літо — знов не пуска: «Не ходи, синку: душно, сонце напече головку, голова болітиме». Цілісінький рік не дасть йому порога переступити, хіба в неділю поведе до церкви, та за ним і не молиться, та обома руками за його й держиться, щоб хто не то що штовхнув, а й не доторкнувся б. Деколи, як обридне йому стояти, то такий галас підійме на всю церкву, буцім з його чортяка лика дере. «Ходім, мамо, додому, — хлипа, — їсти хочу!» То мати і веде його додому, не діждавшись кінця служби і благословенія. Як кладе його спати, то сама і стеле, і роздягає, і хрестить, і ще й котка співає, неначе над годовичком. Часом батько, дивлячись на се юродство, стане гримати на жінку і похвалятись, що він Павлуся віддасть у школу до дяка аж у друге село. Так куди!.. І не кажи... Така з неї добра і покірна жінка, а як дійде діло до її Павлуся, то як скажена стане: і очі витріщить, і запіниться, і за ніж хапається; крий Боже, що виробляє!.. Кажу ж вам, що й між матерями навдивовижу була </span>мати<span>.</span>
Музика дзвону... Вона і заспокоює, і навіює спогади, і змушує замислитися, і проймає душу. Коли я слухаю мелодію дзвонів (які з часів мого дитинства скидали з<span> дзвіниць церков</span> та<span> соборів,</span> а самі<span> храми</span> перетворювали на клуби, склади, цехи чи конюшні), то вчувається мені в ній музика Відродження. А отже, і пам'ять про наших предків, традиції, культуру.
Більше вір своїм очам, ніж чужим речам.
Бійся цапа спереду, коня ззаду, а хитрої людини з усіх боків.
Уночі тріщить, а вдень плющить. (про весну)
Сухий березень, теплий квітень, мокрий май — буде хліба врожай!
Ластівка день починає, а соловей кінчає.
Балаканням роботи не почнеш і не закінчиш
Говорить прямо, а робить криво.
Привiт брате!
Я вже давно хотiла написати тобi листа але не змогла. Я мешкаю у мiстi Львів. Я маю сестру ii звати _____.Ми з батьками багато подорожуєм.Ось на днях поїдимо у Карпати.А після поїдимо до тебе.
З нетерпінням чекаю на відповідь.
З любов*ю товоя двоюрідна сестра _____!
У літку я літав у Францію ‚ французи дуже добрі ‚ я спробував справжній французький круасан ‚ французькі жабьячі лапки й равликів .