1 дети
2 вырожение личности
3 люди верят в волшебство
пока только 3
1.Дом Муми-троллей
2. Знакомство с Муми-семьёй
3. Загадочное Рождество для Муми-троллей
4. Ёлка
5. Украшение ёлки
6. Еда для Рождества
7. В ожидании Рождества
8. Подарки для Рождества
9. Весёлое Рождество
10. Конец Рождества.
1)Для некоторых жизнь — это поезд… В лучшие моменты кажется, что им управляете Вы… В худшие — ощущаете себя пассажиром… И в самые плохие — что лежите на рельсах…
2)В мире есть царь: этот царь беспощаден,
Голод названье ему.
Водит он армии; в море судами
Правит; в артели сгоняет людей,
Ходит за плугом, стоит за плечами
Каменотесцев, ткачей.
3)Эту привычку к труду благородную
Нам бы не худо с тобой перенять…
Благослови же работу народную
И научись мужика уважать.
Да не робей за отчизну любезную…
Вынес достаточно русский народ,
Вынес и эту дорогу железную —
Вынесет всё, что господь ни пошлет!
Вынесет всё — и широкую, ясную
Грудью дорогу проложит себе.
Жаль только — жить в эту пору прекрасную
Уж не придется — ни мне, ни тебе.
(1879-1932)
<span>Справжнє прiзвище </span>
<span>- Панасенко. Народився в м. Iчнi на Чернiгiвщинi. Навчався в учительськiй </span>
<span>семiнарiï. Працював учителем на Киïвщинi та Полтавщинi. Переслiдувався </span>
<span>владою за революцiйну дiяльнiсть, був заарештований. У1910 роцi переïхав до </span>
<span>Києва, працював у газетi "Рада". Брав участь у Першiй свiтовiй вiйнi. У 20-х роках </span>
завiдував дитячим будинком, працював учителем у трудовiй школi м. Києва.
<span>Прозаïк. Найбiльш вiдомi твори про дiтей i для дiтей: "Неслухняний глечик", </span>
<span>"Циганка", "Свекор", "Басурмен", "Олив'яний перстень", "Приблуда", автобiографiчна </span>
<span>повiсть "Мiй шлях". Упродовж кiлькох рокiв писав повiсть про життя Т. Шевченка, </span>
<span>але завершив тiльки першу частину "В бур'янах", де розповiдається про дитинство </span>
поета.
Доля дiтей в оповiданнях Степана Васильченка
<span>Степан Васильченко, письменник i учитель, любив дiтей i присвятив ïм чимало </span>
щирих i правдивих творiв, у яких подав цiлу галерею дитячих образiв.
<span>Вболiваючи за долю малечi з народу, Васильченко вважав, проте, за неприродне </span>
<span>малювати ïхнє життя одними сумними фарбами... Не слiд навмисне гасити </span>
бадьорiсть, життєздатнiсть, радiсть життя...
<span>Дiти </span>
<span>- героï Васильченкових оповiдань </span>
<span>- жвавi, дотепнi, сповненi енергiï, кмiтливi, допитливi. Життя бiдняцьких </span>
<span>дiтей </span>
<span>- безхлiбне й невеселе, вiд недоïдання вони худi, аж свiтяться, стають </span>
<span>сумними й зажуреними, але досить ïм ласкаве слово сказати, приголубити, i </span>
<span>вони щиро, по-дитячому втiшаються. Та це лише початок шляху, на якому ïх </span>
<span>чекатимуть розчарування, зiткнення з соцiальною кривдою i боротьба за людську </span>
<span>гiднiсть. Дитячий свiт маленьких героïв, немов крапля чистоï </span>
джерельноï води, вбирає в себе i вiддзеркалює променi сонця i хмари життєвi.
<span>Дiвчина Устина ("Волошки") з любов'ю збирає букет нiжних польових волошок, щоб </span>
<span>подарувати його вчителевi. Але, довiдавшись про його аморальнiсть, штурнула квiти </span>
<span>до порога. Чиста дитяча душа виповнилася гнiвом i почуттям рiшучого протесту. </span>
<span>Устина пiде з дому, наймитуватиме, аби не бачити нiкчемних людей, якi облипли </span>
брудом.
<span>З м'яким, доброзичливим гумором письменник змальовує образ Василька, який любить </span>
<span>"старувати", тобто серйозно, по-дорослому навчати старших ("Свекор"). За зовнiшньо </span>
<span>благополучним родинним затишком криється соцiальна кривда. Не так уже безжурно </span>
<span>живеться батькам i старшим братам та сестрi Василька, якi зранку й до ночi важко </span>
<span>працюють. ïхнє життя повне всiляких знегод, але вони вмiють пожартувати, </span>
посмiятися.
<span>Хлопчика життєрадiсноï вдачi, котрий любить пофантазувати i хоче збагнути </span>
<span>запитливим дитячим розумом та серцем навколишнiй свiт, бачимо в новелi "Басурмен". </span>
<span>Мати, сама не дуже богомiльна, примушує Семена ревно молитися. А малого зовсiм не </span>
<span>ваблять поклони та нудне молiння перед iконами. У ньому пiдсвiдомо народжується </span>
протест проти Бога, його не лякає i картина "страшного суду", що висить у хатi.
<span>Небагатослiвнi, але глибою змiстом, проникненням у внутрiшнiй свiт героя, оповитi </span>
<span>свiтлим лiричним серпанком </span>
<span>- такi Васильченковi новели про дiтей.
\
</span>
Жили были в клролевстве звуков гласные звуки и согласные,было все хорошо пока не поссорились двое королей гласные ушли и обиделись в надежде на мир...