Зображення боротьби за незалежність у “Пісні про Правду” Рільке<span><span>Райнер-Марія Рільке - видатний австрійський поет. У квітні 1899 року він відвідав Російську імперію. Перебуваючи в Росії, поет познайомився з минулим, захопився історією Київської Русі. Завдяки історії у Рільке виник інтерес і до України, до княжих часів та героїчної козацької минувшини. Результатом захоплення Р.М. Рільке Україною стало написання «Казок про любого Бога», в яких письменник оспівує простоту та щирість українців, їх набожність, красу української природи. «Пісня про Правду» є однією з новел, які увійшли до «Казок про любого Бога».
Центральним образом цього твору є образ сліпого співця Остапа, який у тяжкий для батьківщини час своїми піснями підіймав народ на боротьбу проти гнобителів. Автор ніби порівнює старого каліку з міфічним співцем Орфеєм, чарівний голос якого творив дива. Так і кобзар Остап міг лише своєю піснею, без закликів і зайвих слів, підняти мирних селян на боротьбу з кривдою, тобто на боротьбу за незалежність. Рільке прославляв визвольну боротьбу, а могутність сліпого співця порівнював з могутністю Бога.</span> </span>
Одним из полюбившихся мне поэтов стал Фет А.А. Потому, что я восторжена тем, как чутко автор может передать чувство любви, не называя вещи своими именами. До глубины души меня поразил стих под. названием "Я тебе ничего не скажу".
Этим стихом автор доказал мне,что для того чтобы писать стихи, не обязательно быть красноречивым и многословным. Главным заданием было то, что именно. своей неточномтью, неконкретностью, автор смог передать больше чувств, чем Пушкин в своем знаменитом стихе "Я Вас любил!".
Если сравнивать эти два стиха, то можно отметить, что в стихе Фета, даже в самом названии стиха храниться какая та нераскрытая тайна, современность чувств, которая манит дочитать стих до конца.
Мне очень приятно, что в школе на уроках литературы, мы изучаем такие шедевры литературы, которые несравняться за наполнением, эмоциональностью и чувствами, которые передает автор даже с такими произвидениями, как "Ромео и Джульетта".
Изучайте и познавайте искусство мировых людей, ведь в нашей повседневной жизни так не хватает чувств, эмоций и впечатлений...Жизнь не вечна, не прочитаете сегодня, потеряете кусочек волшебства навсегда...
Произведения Е. Шварца, В. Драгунского и Е. Голявкина объединены в один раздел, потому что они о школе и школьниках, которые напрасно тратят время, прогуливают уроки.
Отец -Максим Пешков , Мать- Екатерина Пешкова
это вроде хорей
двухсложный ритм с ударением на первый слог