Осуществляла торговлю (в том числе чаем, медью, серебром, текстилём, хлопком, шёлком, керамикой, пряностями и опиумом) с Японией, Китаем, Цейлоном, Индонезией; монополизировала торговлю с этими странами Тихого и Индийского океанов.
1) В lll-IV в. до н.э. - V в. н.э. государство Кангюй занимало территорию долины реки Сырдарьи и предгорья Каратау. Основное место расселения - средняя часть долины реки Сырдарья. Также жили у берегов рек Арысь, Талас.
Границы Кангюя выходили за границы современного Казахстана и доходили до современного Ташкента (Узбекистан). С другой стороны их земля тянулась от гор Каратау до реки Талас.
Кангюи граничили на юге - с Китаем и уйсунами.
Кангюи граничили на севере с сарматами и аланами.
2) О политической истории кангюев письменных материалов мало. Ученые установили, что в 46- 36 гг. до н.э. кангюи оказали помощь гуннам в борьбе против Китая. По китайским данным, союз племен кангюев насчитывал 120 тысяч кибиток или примерно 600 тысяч человек. Они могли выставить до 120 тысяч воинов. Сообщения древних китайских хроник говорят о существовании двух резиденций правителя кангюев - летней и зимней.
3) Столица кангюев располагалась на реке Талас, недалеко от современного города Туркестан.
4) По китайским данным, союз племен кангюев насчитывал 120 тысяч кибиток, 600 тысяч человек, до 120 тысяч воинов.
5) У кангюйцев была письменность, в древнем городище Культобе найдены глиняные таблички с согдийскими надписями 3 века нашей эры. Они освоили технологии железного века. Большую роль играла охота и полукочевое скотоводство. Землю обрабатывали при помощи мотыг. Армию составляли всадники, вооружённые луком и стрелами, копьями и мечами.
1403: В Корее изготовлен первый в мире наборный металлический шрифт.
Первая треть XV века: Аркебуза в Европе[59]
1440: Первый гигрометр из шерсти: Николай Кузанский[60]
1450: Ручной типографский станок: Иоганн Гутенберг[источник?]
1451: Рассеивающая линза для очков: Николай Кузанский[источник?]
1494: Двойная запись в бухгалтерском учёте: Лука Пачоли[61]
1498: Зубная щетка из щетины в Китае[62]
XVI век
Карманные часы Петера Хенляйна
Ок. 1500: Современные ножницы: Леонардо да Винчи[63]
Ок. 1500: Современный подшипник качения: Леонардо да Винчи[64]
Начало XVI века: Мушкет в Испании[65]
1510: Карманные часы: Петер Хенляйн[66]
1525: Зернистый порох в Европе.[источник?]
1540: Технология получения диэтилового эфира: Валерий Кордус[источник?]
1565: Карандаш: Конрад Геснер[67]
1576: Первый броненосец: Ода Нобунага[68]
1589: Вязальный станок: Уильям Ли[69][70]
ок. 1590: Микроскоп: Ханс Янссен, Захарий Янсен[71]
1593: Термоскоп: Галилео Галилей[источник?]
<span>1596: Ватерклозет: Джон Харрингтон [72]</span>
Посилення держави не відповідало інтересам Золотої Орди.
Щоб розчленувати її на окремі уділи, хан Батий восени 1245 р.
наказав Данилові Галицькому: "Віддай Галичі" Змушений
відвідати столицю Золотої Орди, Данило Романович ціною
всіляких принижень і визнанням васальної залежності від
хана утримав за собою князівський стіл. Це дозволило йому
почати підготовку до визволення українських земель від
поневолювачів. Для зміцнення міжнародного авторитету
держави князь створив Галицьку митрополію, призначив її
митрополитом свого сподвижника — "печатника" Кирила — і
відправив його на затвердження в Нікею.
Разом з тим він уклав проти Золотої Орди союз із своїм
зятем, князем володимиро-суздальським, а також польськими,
литовськими князями та угорським королем. Заради своєї
мети галицько-волинський князь пішов на зближення з
римською курією. Але після розгрому в 1262 р. ординцями
володимиро-суздальського князя Галицько-Волинська держава
залишилася фактично віч-на-віч з наймогутнішим у світі
супротивником. Це знову змусило князя відновити зв'язки з
римською курією й навіть коронуватися у 1253 р. Проте,
переконавшись у нездатності Риму організувати хрестовий
похід проти Золотої Орди, Данило Галицький припинив з нею
стосунки. Тим самим він зняв конфесійну напругу в державі й
заручився підтримкою безкомпромісно налаштованого
православного духовенства, яке володіло умами селянства,
міщанства й більшості бояр.
Данило Галицький укріплював свої володіння, заснував на
честь старшого сина Лева м. Львів, роль якого швидко
зростала, а столицю переніс з ненадійного Галича до
неприступного Холма. Одночасно відбувалася реорганізація
війська. Ударною силою в ньому стала важкоозброєна
князівська кінна дружина, а також селянське й міщанське
ополчення. Проти них не могли встояти ні легка татарська
кіннота, ні розбещена бездіяльністю європейська дружинна
знать. Почалося визволення Галичини й Волині від
нечисленних татарських загонів і колабораціоністів з деяких
місцевих феодалів. Спільно галичани й волиняни в 1252 р.
вигнали татарську орду хана Куремси з пониззя за Дністер.
Протягом 1254—1255 рр, дружини Данила й Василька
Романовичів та Лева Даниловича звільнили землі вздовж Бугу,
Случі й Тетерева. Галицько-Волинська держава на кілька років
здобула незалежність від Золотої Орди. Але в 1259 р. на
кордонах Волині з'явилося об'єднане татарське військо,
послане великим ханом для упокорення повсталих народів.
Щоб вберегти своє дітище від розгрому, Данило Галицький був
змушений виконати наказ воєначальників про знищення
міських укріплень. Галичина й Волинь знову виявилися
беззахисними перед загарбниками, а сам князь мусив
підтвердити васальну залежність від Золотої Орди й
направити свою дружину на допомогу татарам у їхньому
поході проти Польщі та Литви.