1.Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старiй матросцi, що була колись
голубою, а тепер стала сiра, та ще в дядьковiй Кириловiй дiжурцi. Тiй
дiжурцi, як казав дядько, було "сто лiт", i не рвалася вона лише тому, що
зашкарубла вiд давньо? мазути. Не брали ?? нi дощi, нi снiг, анi сонце.
Пахла дiжурка паровозом. Уночi вона нахолоняла, а вдень аж димувала на
сонцi, пахла ще дужче i пекла плечi та спину.
Климко жив удвох з дядьком Кирилом, вiдколи осиротiв. Жили вони в
залiзничному барацi при самiсiньких колiях. I коли мимо гуркотiв важкий
ешелон, барак теж нiби зривався з мiсця: двигтiли стiни, дрижала пiдлога,
бряжчали шиби у вiкнах, а барак мчав i мчав. Потiм, коли ешелон даленiв,
гуркочучи тихiше й тихiше, барак знову зупинявся i стояв, як i ранiш, i
пiд вiкнами в нього знову цвiрiнчали горобцi.
2.К лимко й не боявся ночей, тому що барак майже нiколи не спав увесь. У
ньому жило багато людей, всi вони працювали на станцi?, ходили на роботу i поверталися з не? хто коли, отож у барацi хтось та не спав. До того ж
стояв барак у такому веселому мiсцi, що його з усiх бокiв осяювали вогнi -
зi станцi?, з вагоноремонтних майстерень та вiд шахти, - i вiн плив щоночi
в тих вогнях, наче корабель у срiблястому морi.
То і значіть не чого не робити
Ответ:
головні герої:
1) Орися
2) сотник (батько дівчинки)
3)козак Грива
2.Орисю дуже схвилювала старовинна легенда про хання, яку вона почула від старого козака Гриви.
Ця легенда змушує дівчину замислитися над власним коханням. Орися відчуває глибоку повагу й любов до таємничого навколишнього світу. Побачивши козака на коні, Орися обомліла: їй здалося, що то закоханий князь із легенди. Але дівчина ще не знала, що цей козак — її щаслива доля
Берись дружно, не буде сутужно.
В гурті і каша їсться.
В гурті робити, як із гори бігти.
В нашій дружбі — наша сила.
Весінній сніг та новий друг не надійні.
Всі за одного і один за всіх.
Гурту і вовк не страшний.
Де гурт — там і сила.
Дерево міцне корінням, людина — друзями.
Для доброго друга й вола з плуга.
Для милого дружка й сережку з ушка.
Дружні сороки орла заклюють.
Дружній череді і вовк не страшний.
З ким товаришуєш, таким й сам станеш.
З одної ягоди немає вигоди.
На бенкеті всі приятелі — брати; при горі ж і нещасті— нікого нема.
Над товаришем не смійся, бо над собою заплачеш.
Не лякайся умного ворога, а бійся дурного товариша.
Не по дружбі, а по службі узнаєш людину.
Невдачі — приятелі ледачі.
Нема приятеля — шукай, а найшов — так гляди.
В дитинстві в нас є дуже багато я скравих моментів. Багато з них просто неможливо описати. Дитинство одне и тому одного якогось не назвеш. Але мені дуже сильно запамяталося як я вперше прийшов до школи, або коли я була у Москві. Цих моментів дуже багато.