Главы какого произведения тебе нужны(
<span />
<span>В духовном облике в поэзии Есенина ярко выявились черты народа — его "беспокойная, дерзкая сила", размах, сердечность, душевная неуспокоенность, глубокая человечность. Вся жизнь Есенина тесно связана с народом. Может быть, поэтому главными героями всех его стихотворений являются простые люди, в каждой строчке чувствуется тесная, не ослабевающая с годами связь поэта и человека Есенина с русскими крестьянами. </span>
Тарас Бульба – это центральный персонаж повести Н.В. Гоголя. Этот человек настоящий воин, истинный казак. И характер его был соответствующим. Вот что говорит о его характере Н.В. Гоголь: «Тарас был один из числа корен-ных, старых полковников: весь был создан для бранной тревоги и отличался грубой прямотой своего нрава. Неугомонный вечно, он считал себя законным защитником православия». Тарас очень силен. И, несмотря на его преклон-ный возраст, в нем еще не угасла воинская доблесть и дух казака. В бою Та-рас ничуть не хуже молодых казаков. Он жесток и беспощаден к врагам. Та-рас Бульба не простил даже своему сыну Андрию предательства. Он собст-венноручно лишил жизни сына: «Я тебя породил, я тебя и убью!». Тарас уби-вал не сына, он стрелял во врага. Своих товарищей наш герой уважал, в беде казаков никогда не оставлял. Для него смыслом жизни были военные похо-ды. Как все казаки он был патриотом православной Русской земли, и свой долг видел в защите ее от ненавистных басурман. Тараса нельзя назвать оп-ределенно добрым или жестоким. Все зависит от положения человека в соз-нании Тараса. Например, он был жесток к Андрию, потому что тот стал вра-гом и даже когда Остап предложил похоронить брата, Тарас отказался. «По-гребут его и без нас! Будут у него плакальщицы и утешницы!» - сказал Тарас. Но когда погиб Остап, наш герой устроил пышные поминки по сыну. Он гра-бил и убивал всех поляков. И правительство Польши решило остановить Та-раса. Гетману Потоцкому было поручено убить казака. Несколько дней укра-инские воины уходили от погони. Но все же Потоцкий догнал полк Тараса. Тарас решил прорваться через ряды поляков. Но в пылу битвы казак выронил люльку, сопровождавшую его во всех сражениях. Наклонился он поднять ее и вдруг на него напрыгнули воины Потоцкого. Тараса связали и решили каз-нить. Для казни было выбрано дерево, верхушка которого была разбита гро-зой. Казака приковали к дереву и подожгли. Во время казни Тарас вел себя мужественно. Даже на костре он оставался атаманом и, словом помогал каза-кам спастись. Я считаю Тарас – это герой своего времени.
Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/20484256#readmore
Було колись на світі королівство, яке мало назву Україна… Щедра земля під високим волошковим небом, осяяна промінням вічного сонця. Задумливі степи зі своїм високим різнотрав’ям, широкі поля золотої пшениці, що грає хвилями. Густі стародавні ліси, гірські вершини, які здіймаються високо в небо, сині плеса озер, що манять своєю прохолодою, ріки – швидкоплинні, гірські, бурхливі. Калина край вікна, яка чарує білим цвітом навесні та сяє червоним намистом, восени, похилена верба, прекрасна у своїй зажурі, маленькі хати, що немов хустини біліють поміж зеленими садками. А квіти… Яких тільки квітів тут не має! І чорнобривці, і голубі, наче дівочі очі, волошки, ніжні незабудки, горді троянди, сором’язливі лілії, червоні як жар маки, айстри, півонії, півники… Всю цю красу можна побачити біля кожної української хати.
Україна – країна трагедій та краси, країна, де найбільше люблять волю, але найменше знали її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої вікової героїчної боротьби за волю.
Велична і трагічна історія була в держави. Здавна численні завойовники приходили на цю прекрасну, багату землю, щоб загарбати її й поневолити народ.
Ось і знову напад… Сусідній король вирішив відвоювати частину території України. Оголосив війну, надіславши своїх воїнів. Тож матері, дружини, сестри, зі слізьми на очах, відряджали своїх синів, чоловіків, братів, батьків на захист свого краю.
Зійшлися два війська в бою… Звичайно перевага була на боці війська України, адже кожен мав у своєму серці любов до власної землі…
Пройшов час, завдяки подвигам воїнів-патріотів, які віддавали своє життя не замислюючись, українське військо здобуло перемогу. Показавши, що не можливо здолати народ, в якого в серці горить іскра єдності, любові та добра.
З того часу королівство процвітає, а народ живе в мирі та достатку. Воно стало на стільки могутнім, <span>що більше ніхто не насмілився зазіхнути на цілісність Україна.</span>