Анґела була третьою дитиною в родині лютеранськогo пастора Горста Каснера і вчительки Герлінди Каснер, які жили в Гамбурзі[6]. Після її народження сім'я переїхала в НДР, де її батько очолив парафію у містечку Темплін[7]. Її батько відкрив семінарію в НДР і керував будинком для інвалідів. Утримувався від будь-якої публічної критики режиму, що дало йому певні привілеї: мав у розпорядженні два автомобілі і можливість часто виїжджати на захід. Таким дивним чином східнонімецька влада виражала йому свою довіру, впевнена, що пастор — переконаний комуніст. В юності Анґела була в піонерській організації, Комуністичному союзі молоді і водночас членом молодіжної організації християнських демократів. У школі добре опанувала російську мову, пізніше вивчила англійську.
На протяжении XVI - первой половины XVII в. численность населения Европы постоянно росла. Прежде всего это касается XVI века, в течение которого население европейских стран увеличилось с 69 млн до 95-100 млн человек. Средняя плотность населения в Европе увеличилась до 30-35 человек на 1 кв. км, что составляло примерно треть от современного уровня. Рост численности населения было особенно заметным после ужасных времен эпидемии чумы ("черной смерти"), которая опустошила Европу в XIV в. В первой половине XVII в. темпы роста уменьшились, и в середине века населения европейских стран составляло 110-115 млн человек. Причины увеличения численности населения состояли в росте рождаемости, улучшении условий жизни, изменениях в рационе питания европейцев.
1 Вступление 4-5- Основная часть:1.1 Положительная характеристика личности Ивана Грозного 6-91.2 Отрицательная оценка Ивана Грозного 10-112.1 Сравнительный анализ 12-133 Заключение 14-154 Список литературы 165 Приложение17-20Тема: проанализировать оценки историков, сравнить их, на полученной основе сделать свои выводы, кем же был Иван IV.Идея: Сделав сравнительный анализ работ, выявить свою точку зрения относительно личности Ивана IVЦель: Выявить положительные и отрицательные стороны личности Ивана ГрозногоПроблема: Двусторонность личности Грозного<span>Задача: Рассмотреть и сопоставить позиции историков о личности Грозного</span>
1176-1212 гг. — период правления во Владимирском княжестве великого князя Всеволода Юрьевича, известного как Всеволод Большое Гнездо.
В 1162 г. Всеволод вместе с матерью и братом бежал в Константинополь к императору Мануилу. В пятнадцатилетием возрасте вернулся на Русь и, помирившись с Андреем, в 1169 г. принял участие в походе на Киев. К власти во Владимирском княжестве Всеволод пришел в 1176 г. в результате междоусобицы с новгородским князем Мстиславом Ростиславичем. Всеволод, стремясь к неограниченной власти во Владимирском княжестве, сумел добиться ее, благодаря опоре на новые города (Переяславль-Залесский, Дмитров, Городец, Кострома, Тверь), где боярство до него было относительно слабым, и на зарождающееся служилое сословие (дворянство), которое получало за службу землю и было заинтересовано в усилении княжеской власти. Всеволоду пришлось подавлять выступления феодальной знати Владимирского княжества, бояр Новгорода, когда там княжил его сын. Ко времени правления Всеволода относится украшение Владимира Дмитровским и Рождественским соборами, кремлем-детинцем. Еще при жизни Всеволод начал определять уделы членам своей большой семьи. В 1212 г. Всеволод хотел передать великое княжение Константину, а Ростов передать его брату Юрию. Константин отказался ехать во Владимир и передать Ростов Юрию. Всеволод призвал к себе епископа Иоанна, горожан всех чинов и состояний и заставил их присягнуть Юрию как своему преемнику в великокняжеском достоинстве, и завещал ему Владимир и Суздаль, а Константину — Ростов и Ярославль.
Державоутворення для населення українських земель хронологічно не
збіглося з формуванням їх. нації. І формально, і об’єктивно це незалежні
процеси. Більше того, зникнення (а фактично ліквідація) основних
елементів середньовічної етнічної державності на Україні як наслідок
централізаторської політики царизму, особливо Петра І й Катерини II,
відбувається водночас з появою у надрах народності первісних ознак
буржуазної нації. Та, як це не парадоксально на перший погляд, без
розгляду феодальної держави (хоча б у загальних рисах) не можна в усій
повноті усвідомити потенційні можливості українців при збереженні своєї
національної самобутності, забезпеченні власного існування як. етносу. В
період виникнення нації традиції усього попереднього розвитку
продовжували позначатись на багатьох сферах духовного життя місцевого
населення, навіки відкладалися у людській пам’яті. .
І все ж історичні реалії були такими, щоб українська феодальна
державність з яскраво вираженими етнічними рисами у середині XVII ст.
існувала уже в завершеному вигляді (це не суперечить тому факту, що
окремі органи управління ще формувалися або не були законодавче
закріплені) *. Народна ініціатива в один із найскладніших і переломних
етапів історії створила життєздатний суспільно-політичний організм, який
став важливим засобом у справі мобілізації всіх сил для відсічі
польсько-шляхетської експансії та об’єднання (як передбачалося) України
з Росією. Разом із тим не можна ігнорувати соціальний характер
Української держави, яка стала надійним інструментом проведення політики
козацької старшини і придушення антифеодальних виступів
селянсько-козацьких мас.
Нарешті ще одне питання, яке потребує якнайпильнішої уваги і виваженого
розгляду. Йдеться про подальший розвиток державності на Україні після
1654 р. Відомо, що царський уряд визнав якнайширшу автономію українських
земель у складі Росії («Березневі статті» 1654 р), Однак юридична норма
в цьому випадку докорінним чином відрізнялася від реального життя.
Існування автономних прав України, закріплених політичними актами
гетьмана з царськими урядовцями, не могло бути ні довготривалим, ні
міцним, і справа тут не тільки у «злодійстві» та «підступності»
російських царів чи «безхарактерності» та «слабовольності» українських
гетьманів, а й у впливі об’єктивних історичних факторів. Саме життя
досить часто вносило свої корективи та зміни. Так, у XVIII ст.
збільшення населення на Запоріжжі й ускладнення в зв’язку з цим функцій
управління та суду зумовили появу тут нових