Однією з перших форм художнього мислення поряд з міфом була байка — коротке оповідання, найчастіше у віршованій формі, переважно сатиричного характеру. В чому ж секрет такого довголіття літературного жанру? Чого навчає нас байка?
Найчастіше героями байки є звірі, рослини, неживі предмети, які дають можливість говорити про вади чи недоліки людей. І читач, як правило, дуже добре розуміє алегоричні образи цих творів.
Герої байки І. Крилова "Квартет" "вигадниця Мартишка, Осел, Козел та клишоногий Мишка" взялися не до своєї справи і тому мають дуже смішний та жалюгідний вигляд. Ця байка вчить нас, що кожен повинен виконувати ту роботу, до якої має хист, особливо коли це стосується такої витонченої сфери діяльності, як мистецтво.
Байка І. Крилова "Свиня під дубом" показує, що буває з невдячними людьми, які не хочуть нічого бачити дані свого носу. Сучасні люди, на превеликий жаль, дуже часто недбало ставляться до навколишнього середовища: вирубують дерева, забруднюють річки, повітря, не Замислюючись над тим, чим вони дихатимуть і що споживатимуть за декілька років. Ці люди нагадують мені криловську Свиню, яка нищить Дуба, що її годує.
А Дем'ян із байки І. Крилова "Дем'янова юшка", який перечастував свого сусіду Фоку дуже смачною юшкою, наглядно доводить нам, що в усьому має бути міра.
Отож, хоча байки почасти і "смішні", у них йдеться про серйозні та повчальні речі. Байки застерігають людей від дурних учинків. Вони, немов через збільшувальне скло, показують різні сторони людського життя, змушуючи читача замислитися над тим, який вигляд він має в тій чи іншій ситуації. Байки допомагають людям позбутися своїх недоліків. І в цьому, на мою думку, секрет довголіття цього літературного жанру.
