Я цього лита видпочивав у табори.Там я познакомился з цикавими друзями,ми дуже гарно проводили час.Ходили на ставок,грали в ризни игри,весело проводили свий час.Мени дуже сподобалось,це було нпзабутньо
В) <span>відбулася позачергова сесія областної ради.
</span>
Мені подобається тюльпан.
Він зацвітає ранньою весною. Гордо піднімається на тонкому стеблі. Його огортають великі довгі листочки. Зазвичай одна гарна квітка з шістьма пелюстками. Пелюстки чарують дивовижними кольорами та узорами.
Вдень квітка широко розкривається, а вночі закривається.
----------------------------------------------------------
Фіалка.
Ранньою весною із землі проглядає фіалка.
Вона дуже тендітна. На тоненькому стебельці піднімається маленька квітка. Вона несиметрична. Складається з п'яти гарних пелюсток. Вони бувають від фіолетового до блакитного кольорів. Фіалка росте не поодиноко, а немов родиною. Зазвичай рослина має серцевидні зелені листочки. Тонкий аромат віє від цих тендітних перших квітів весни.
З самого початку свого життя кожна людина кріпко-накріпко зв'язана зі своєю рідною землею. Це та земля, по якій дитина робить свої перші кроки. Та земля, яка годує її хлібом, що виріс на її нивах. По цій землі дитину вперше ведуть за руку батько та мати. Рідна земля - це та, яку бачиш першою в житті та запам'ятовуєш аж до обрію - вулицю, ліс, поле, річку, рідні дитсадок та школу. Багато місцин побачить ще в житті людина. Але цю, найпершу та найголовнішу, вона не забуде ніколи. Закриєш очи - і ось воно, постає перед поглядом, неначе наяву.Здавна воїни йшли на битву, заховавши за пазухою мішечок з рідною землею, приклавши його до
серця. Щоб, якщо проллється кров на чужині, то нехай оросить рідну землю. Якщо вже не доведеться лягти в землю до своїх предків, то нехай її насиплють на могилі друзі. А ті, хто від'їжджав надовго або назавжди на чужину, теж везли з собою жменьку рідної землі.<span>Навіщо вся ця сентиментальність, спитає хтось. Адже земля скрізь однакова. Ну, десь вона піщана, десь з глиною, а десь чорнозем. От і уся різниця. Але ж ця жменя рідної землі для людини - дуже важливий символ. Це уособлення любові до близьких людей, до своїх кревних родичів, до Батьківщини. Тобто символ найтеплішого та найріднішого для кожного
.</span>
Казка про прикметник
Жив-був собі Прикметник. Товаришував з Іменником і Дієприкметником, у реченні найчастіше виступав Означенням. Все було добре. Але якось посварився він з друзями і вирішив бути зовсім самостійним - я, мовляв, самостійна частина мови, тобто і без вас обійдуся. Але не обійшовся Прикметник без інших Частин Мови. Не виходило у нього наодинці виражати думку так точно, як хотілося б. Сумно стало йому. Зрозумів Прикметник, що у Мові всі частини одна від одної залежать. Попросив Прикмутник у друзів вибачення і перестав бути таким пихатим.