<span>Протягом всієї тисячолітньої історії людство освоїло багато страшних уроків. Вічні цінності виявилися хибкими, людина – сповненим егоїзму й непомірних бажань, природа – втіленням апокаліпсиса. Але тільки XX століття принесло людству щире розуміння даремності життя. Друга світова війна відкрила й продемонструвала найстрашніше, що є в природі людини, істоти мислячого. Зблякли ікони нової філософії. Навчання Ніцше й Шопенгауера дало виродливу недоспілу мораль. У такому випадку утворення нової концепції, що виправдувала б існування людини, стало зовсім необхідним. Про свого нового духовного проводиря мир довідався в післявоєнні роки. Їм виявився французький мислитель, прозаїк, есеїст, публіцист Альбер Камю. Нобелівська премія 1957 року в області літератури підтвердила статус письменника. Найвідоміший добуток Альбера Камю – роман-притча “Чуму”. У романі, у буквальному значенні, розповідається про жахливу епідемію чуми в одному з міст французької Північної Африки, а в алегоричному – про боротьбу європейського руху Опору проти фашизму. Головним змістом “Чуми” є боротьба із усяким злом взагалі. Потрібно визнати, що, у відмінність, скажемо, від Радянського Союзу, де боротьба з фашизмом була дійсно питанням життя й смерті, для жителів Європи участь в Опорі було скоріше справою честі й совісті. Тому однієї з основних проблем роману є проблема вибору між байдужістю й конформізмом, з одного боку, і розпачливим прагненням до волі, звільненню – з іншої.</span>
Былинные мотивы наблюдаются в портретном описании Тараса Бульбы. Он мощный, крепкий, сильный, автор использует гиперболу, говоря о шестнадцатипудовом весе старого полковника.
Былинные мотивы мы наблюдаем и в батальных сценах: Тарас наблюдает за Остапом и Андрием в бою, сам Тарас в бою.
<span>Найдите всё это в тексте и сопоставьте с портретной характеристикой, к примеру, Ильи Муромца и с поведением этого былинного героя в бою.</span>
Потому что это направление всегда подразумевает что то необычное,диковенное,фантастика,народные предания
<span> Моя школа
«Классика-М» лучшая в нашем районе. В ней дети не только получают знания, но и
всесторонне развиваются. Посещают различные кружки творческого и спортивного
характера, что положительно влияет на процесс обучения и приобретение различных
необходимых умений и навыков. Я обожаю те дни, когда проходят открытые уроки.
Мы все становимся самостоятельными. В этот день кажется, что сердце вот-вот
выпрыгнет из груди, или провалится в пятки. Только-бы не подвести родной класс,
любимых учителей. Все что-то зубрят в углах школы. И как ни странно почти весь
класс получает пятерки. После чего наступает такое невероятное веселье. Все
понимают, что перешли на какую-то новую ступень в обучении. Что наши родители
будут нами гордиться, что скоро мы все закончим школу, и обязательно поступим в
замечательный институт или академию, или университет, кто куда захочет. И все
нам по плечу. Спасибо тебе родная школа.</span>
Когда Пушкин писал поэму "Руслан и Людмила" она показалась ему суховатой... Ну как бы он хотел подготовить читателей к тем событиям которые будут происходить в дальнейшем*)