1. Розбишака-халамитник
2. Витівки федька 3. Методи виховання Федька 4.Правда - Федьковий друг 5. Толя 6. Дощ
7.Пригоди на річці 8.Порятунок Толі
9. Брехня
10. Дивні плями в очах Федька 11. Смерть Федька
12. "Виграний " чижик
<span>Може, тим без пісні я не</span>
<span>можу</span>
<span>Працювати, жити</span>
<span>навіть дня,</span>
<span>Що округ земля моя</span>
<span>хороша,</span>
<span>А на ній - моя рідня!</span>
<span>
</span><span>«Поки людина живе — повинна чекати чогось великого»
</span><span>
</span>
1.Від теплого слова і лід розмерзає. 2.Давши слово — держись, не давши — кріпись.
3. Добре слово краще, ніж готові гроші.
4. За слово і честь, хоч голову з плеч.
5. І від солодких слів буває гірко
6.Ласкаве слово краще карбованця.
7.Не кидай словами, як пес хвостом.
Мудра дівчина одна
Иволгу зустріла,
Рано вранці заспівала
О Оксані милій,
Соню,чом ти довго спиш?
Лагідно спитала:
А чому б мені не спати?
Вигукнути:добрий ранок!
А потім дрімати!
Видатним представником кобзарського мистецтва у ХІХ ст. був Остап Вересай. Завдяки своєму таланту Остап Вересай пробуджував у слухачів почуття поваги до своєї історії, високі естетичні та патріотичні почуття, що високо цінували Т. Шевченко, П. Куліш, І. Карпенко-Карий, М. Лисенко, О. Русов, П. Чубинський, які пропагували творчість Вересая та опікувалися його долею.
У 1930-тих роках, під час боротьби з націоналізмом, більшість кобзарів було репресовано, що спричинило до значної втрати кобзарської традиції.
<span>Згодом у 1950-х роках майстром І. Склярем було створено сучасний тип бандури, який посів провідне місце серед українських народних інструментів у системі музичної освіти, професійного та аматорського виконавства.</span>