Ні, чоловічого, жіночого і спільного з закінченням -а, я у Н.в. одними. Толя, каша, ляля, суддя, т.д.
У моє сімї є багато традицій.
<h3>Ця подія відбулася в зимою. Надворі було холодно, хоч і світило сонечко. Цього дня Іванко і Сашко вирішили піти на лід, пограти хокей. Сміливець Іван вирушив перший, а Сашко стояв з боку. Та лід був дуже слизьким і Іванко впав. Сашко мав допомогти , але він почав...сміятись. Ох як гірко було для Іванка на душі! А Сашко вирішив показати другові як потрібно кататися, вийшов на лід і ,як впав. Іванко побачивши що Сашко впав миттю підбіг і допоміг йому встати. От, як у народі кажуть : Чужому лихові не смійся. Хто сміється, тому не минеться.</h3>
Людська байдужість – це страшна хвороба, якою заражена більшість населення планети. Постійна заклопотаність, велика кількість проблем, недовіра до навколишнього світу – це все робить нас байдужими. Досить часто нам простіше не звертати увагу та уникати негативних емоцій чи зайвого клопоту аби лише не задати собі нових проблем.
Важливо те, що не тільки молоді люди є такими, а й у великій своїй більшості люди більш старшого віку стали байдужими до оточуючого середовища. А що вже говорити про молодь, коли покоління, що їх виховує таке.
Мені здається, багато чого починається зі звичайного егоїзму, що заклався ще у дитячому віці. Власне «я» стає у людей понад усе на світі. Можливо, зараз час такий? Я не маю великого досвіду, щоб порівняти і зробити аналіз. Але дідусь часто говорив мені, що раніше люди були довірливіші, добріші, уважніші. Він казав, що люди допомагали один одному і не просили за це плати чи відпрацювання. А тепер багатьох так і виховують: покладайся тільки на себе, нічого для інших задарма не роби, допоможеш іншому – відбереш у себе.