Выведены два новых социально-психологических типа героев: один из них – юный эрудит, признанный лидер класса, способный бойко рассуждать о благах коллектива, мужестве и благородстве, но трусливый и лишенный внутреннего нравственного стержня; второй – девочка, хрупкая и неуклюжая, но вобравшая в себя черты подлинно прекрасного человека, индивидуальности, сумевшей противопоставить себя стихии мещанства и бездуховности.
Эти типажи воплощаются в образах главных героев фильма – Димы Сомова и Лены Бессольцевой, через их поведение раскрывается основной его конфликт, и, таким образом, именно эти персонажи наиболее интересны для исследования особенностей понимания современными подростками мотивов поведения персонажей художественного фильма.
1-А 2-Б
подчеркнуть:Сладкий и пронзительный удар
музыки: я чувствую, как холод
счастья мне душу обдаёт
кем-то ослепительно расколот
<span>Данное произведение построено в соответствии с законами жанра жития. Герой его идеален. Автор специально избегает определённости, точности любых деталей, которые указывали бы на конкретный характер. Агиограф не описывает бурных переживаний; сдержанно рассказывает о тяжёлых испытаниях, умалчивая о внутренней борьбе. Житие показывает нам образец святости, лик. В.О. Ключевский в своей речи «Значение преподобного Сергия для русского народа и государства» назвал Сергия Радонежского носителем чудодейственной искры, способной вызвать к действию нравственные силы, скрытые в людях. Утверждая, что нравственный подвиг Сергия высок и достоин подражания.</span><span /><span> </span>
<span> Для Гамлета, життя якого була гармонійною в сім'ї люблячих батьків, серед вірних університетських друзів, усе перевернулося разом зі смертю батька і подіями, які відбулися після цього.Привид батька закликає Гамлета до помсти. Світ відкрився перед ним у всьому своєму трагізмі, перетворивши безтурботного юнака в страждаючого філософа. Душа юного принца в сумнівах. Тепер він болісно сприймає те, що кругом звучать слова, які насправді прикривають брехня. Всюди амбіції, марнославство, бажання не бути, а здаватися. Лише Гамлету брехня чуже.</span><span>Гамлет перестає вірити кому-небудь. Рідний дядько виявився вбивцею батька, а мати вийшла заміж за вбивцю, недавні друзі Розенкранц і Гільденстерн виявилися зрадниками. Навіть чиста наївна Офелія стає мимовільним зброєю в руках свого батька Полонія, зброєю, спрямованим проти Гамлета. У цій ситуації він не знає, кому може довіритися. Гамлет - один проти світу зла. Навколо майже всі звикли кривити душею, лицемірити, брехати, «здаватися», прикриватися словами. Гамлет хоче розірвати цю брехливу оболонку слів, дізнатися, що за нею.
Оточення сприймає його як дивного, незрозумілого і навіть небезпечного для себе - "нормальних" людей, які звикли жити в брехні. Так народжується версія про божевілля принца. Гамлет підтримує таке твердження, адже його божевілля - це можливість говорити правду.</span>Насправді Гамлет розумний, широко освічений. Його натура глибока, тонка, артистична, а мову дотепний і парадоксальна: "І замкніть мене хоча і в горіхову шкаралупки, я і там буду вважати себе володарем безмежності". Гамлет - філософ, який прагне зрозуміти сутність речей.Про себе він говорить: "Сам я людина досить таки порядна, а то можу себе пред'явити звинувачення в стількох гріхах, що і навіщо тільки мене мати народила?! Я вельми гордий, мстивий, самолюбний. У мене в розпорядженні більше гріхів, ніж думок, щоб їх обдумати, мрій, щоб їх втілити, часу, щоб їх здійснити. Всі ми пройдисвіти несусвітні ".<span>"Бути чи не бути" - знаменитий гамлетівське питання
Світ людей жахливий.
І саме життя сплетена з фальші,
брехні, жорстокості.
Що ж робити?
Померти - заснути, не більше.
І знати, що скінчиться
Серцева біль і тисяча турбот ...
Померти
Заснути.
Може, і бачити сновидіння? "</span>
На мой взгляд, а точнее я считаю, что Чацкий был и победителем, и побежденным. Он был очень способным, что подмечал автор и не раз. Произведение "Горе от ума" показало, что главный герой проиграл одни сражение, но выигрывал другие, чем сразу подчеркивало характер Чацкого. Этот парень был борцом за свободу: "если не побеждать, то и не быть побежденным" - в каком-то смысле был его девиз, хотя таких слов не было в "Горе от ума", это уже будут надумывать читатели. В общем, я считаю, что Чацкий не был побежденным, но и не был победителем, он был, скорей всего, этаким нейтралитетом за протест тогдашней неправоты.
