Если я был бы путешественником я бы побывал везде !!! От Африки до Австралии ! В Японии и в Америке! Изучил все страны ,города! Разговаривал на всех языках ! Я бы "пообщался " с мумией в Египте! На дне морском с акулами поплавал !
Путешественником быть очень сложно! Надо найти "общие языки " с иностранцами . Но это очень интересно изучать собственную планету . Каждому охота где нибудь побывать на нашей земле! И я делаю вам отправится в путешествие!!!
З чого сміється Мольєр у комедії "міщанин-шляхтич"?
Мольєр (Жан-Батіст Поклеп) - драматург, поет, актор
- створив чудові п'єси, шо дотепер не сходять зі сцен
багатьох театрів світу: "Тартюф", "Дон Жуан",
"Мізантроп". І однією з найкращих, найяскравіших його
комедій є "Міщанин-шляхтич", де автор намалював
сатиричний образ буржуа.
Перед нами міщанин Журден - головний герой п'єси,
що намагається з мішанина раптом перетворитися на
дворянина, шляхтича. Йому здається, що для цього в
нього є головне - гроші. Є гроші, але немає елементарної
освіти, пристойних манер, і головне - немає розуму, він
безпросвітно дурний. На старості літ Журлен надумав
вивчати філософію (тут він робить велике "відкриття":
виявляється, він розмовляє прозою!), займатися
музикою, танцями, фехтуванням. Він усерйоз вважає, що,
здобувши деякі знання та маючи гроші, можна посісти
місце в колі знатних дворян. Він оточує себе слугами і
вчителями, що вимагають високу платню за роботу, але
не виконують і не думають виконувати її. Та й "шляхетні"
науки якось не укладаються в голові дурного міщанина.
Його дружина намагається звернутися до розсудливості
свого чоловіка і просить припинити незліченні витрати, але
той нічого й чути не бажає. Прагне навести на розум свого
пана і служниця Ніколь, і при цьому видно, наскільки
бідна неосвічена дівчина розумніша за свого хазяїна.
Журден такий дурний, що навіть комічну присвяту в
"мамамуші" сприймає всерйоз. Здавалося б, бажання
Журдена набратися розуму гідне поваги. Але який же
смішний він, коли хоче зробити це за кілька днів!
Мольєр глузує з безмежної тупості Журдена. І на
прикладі міщанина зайвий раз показує, наскільки
низькою та неотесаною може бути навіть багата людина,
яка вважає, що за гроші можна купити розум. Але
сміється великий драматург не з конкретної людини. Він
висміює прагнення наслідувати якісь зовнішні ознаки
вищого соціального стану, не змінюючись внутрішньо.
Головне не в титулі, не в костюмі, - стверджує Мольєр.
Честь і достоїнство, розум і освіченість не купуються.
Анализирую стихи Сергея Есенина и сопоставляя их с его биографией, можно понять почему так много противоречий в его стихах: любил он многих женщин и этого не скрывал, и не стеснялся (" Много женщин меня любило, да и сам я любил не одну..."), но он также и печален из-за этого ("Так случилось, так со мною сталось,И с того у многих я колен,Чтобы вечно счастье улыбалось,<span>Не смиряясь с горечью измен."). Наверное, из-за многообразия женщин, баловнем которых он был, у него нет в стихах определённых черт, характерных именно для его любимой дамы.
Его любовь очень драматична, так как его сердце было полно переживаний, он был словно полная чаша и, конечно, мало кто мог выдержать его неординарной натуры, бурлящей энергии, которая не всегда была приложена к делу, а зачастую направлена на пьянство. Но его любили многие и он знал это, и часто пользовался этим ( к примеру: забота Брониславкой о нём), и не скрывал своего равнодушия ( " ...ты моя ходячая берёзка . создана для многих и меня. И всегда ищя себе родную и томясь в неласковом плену, я тебя не сколько не ревную, я тебя несколько не кляну.").
</span>