<span>У підлітковому віці ти швидко ростеш І
розвиваєшся. Збільшуються зріст і маса тіла. Підлітки часто хвилюються
через зовнішність чи пропорції тіла. Хтось вважає, що росте надто
швидко, а хтось — що надто повільно. Комусь здається, що власні руки —
надто довгі, а комусь — що має надто широкі вилиці. Слід знати, що ріст
тіла може відбуватися нерівномірно, кінцівки видовжуються швидше, ніж
тулуб. Але непропорційність згодом зникає. Не забувай, що кожен
розвивається індивідуально. І не слід перейматися, якщо твої зріст і
маса тіла дещо відрізняються від показників фізичного розвитку підлітків
твого віку.
У підлітковому віці змінюється також поведінка, емоційний стан. Усі
емоції та почуття виявляються бурхливо. Часто підлітки стають
дратівливішими, ображаються через дрібниці. Знай, що такі зміни
природні.
У підлітків може швидко змінюватися настрій, вони часто сперечаються з
однолітками й дорослими. Підтримувати дружні стосунки стає складніше,
ніж у дитинстві. Взаємини підлітків з однолітками змінюються, що іноді
призводить до розриву дружніх стосунків. Пам'ятай, що дружба опирається
на відданість, довіру, спільні інтереси та уподобання. А надійні та
віддані друзі залишаються поруч упродовж усього життя.
Часто погляди друзів та однокласників на те, що одягати, як поводитися,
як проводити дозвілля, для підлітка важливіші, ніж поради близьких
дорослих людей. За таких обставин важливо поважати себе і відповідати за
свої вчинки. Вимоги і думки більшості групи не обов'язково виконувати.
Слід навчитися відстоювати власну точку зору.
</span>
Оч ядовитые наверно думаю да
<em><u>ЛУМПУМЧИК
</u></em>(Уривок з фантастичної повісті)
Інопланетянин мав кумедне ім'я Лумпумчик, бо імена на Сатурні- давали теж незвично. Якщо, народившись, маленький «м'ячик» зробив «Лусь!», опустившись при падінні на поверхню, то його називали Люсем, а наш герой зробив «Лум-Пум!» — і його назвали Лумпумчиком.
По закінченні уроків мав відбутися важливий футбольний матч: зустрічалась збірна команда школи зі збірною школярів із сусіднього містечка Вишеньки. День був чудовий, і всі швидко розбіглись по домівках, щоб пообідати і приготуватись до матчу. Василько був форвардом* команди, хоч і наймолодший за усіх. Нинішній матч був доброю нагодою показати себе у справжньому поєдинку, бо до цього він брав участь лише у змаганнях між класами. «От якби Лумпум-чик побачив, як я граю»,—думав Василько, ідучи додому.
По дорозі він зустрів свого малого сусіда — п'ятирічного Юрчика. Юрчик деколи ходив з ним на рибалку, іноді вони разом бавились в хованки. Незважаючи на свій малий вік, Юрчик був дуже метким хлопчиком.
— Васильку, ходи до мене,— мені мама нову машинку купила! — загукав Юрчик.— О, подивися, яка велика,— з кузовом і віконцями! Правда, вона схожа на автобус?
Машинка справді була чудова, до того ж із дистанційним управлінням: сама їздила навколо будиночка і подавала сигнали. Ззаду в машинки були гарні дверцята з ручкою, а всередині — м'які сидіння.
Юрчик захоплено щебетав, а Василько уважно розглядав машинку, в голові у нього визрівав план.
— Юрчику, хочеш побувати на футбольному матчі? Сьогодні грає збірна нашої школи і збірна з Вишеньок.
— Хочу! — радісно вигукнув Юрчик.— А ти візьмеш мене з собою? І машинку можна взяти?
— Звичайно, обов'язково з машинкою. Я посаджу тебе у першому ряду, добре?
— Добре, добре! — Юрчик радісно заплескав у долоні і застрибав по доріжці. — Я піду мамі скажу!
— Скажи мамі і чекай мене тут: я пообідаю і заберу тебе з собою.
Василько побіг додому. Коли він влетів до кімнати, відразу помітив сліди Лумпумчикового господарювання: паперова модель космічного корабля, яку він так довго конструював, лежала посеред кімнати, а в акваріумі плавали його войовничі пластмасові козаки.
— Вибач, я хотів прибрати,— почув він десь із кутка голос Лумпумчика,— але ці гострі кути у вас... Я весь побитий... Василько заглянув під стіл — там не було нікого, за кріслом теж, під ліжком — порожньо.
— Де ти, Лумпумчику? — стурбовано запитав він.
— Я тут! — голос Лумпумчика лунав дуже глухо.
Василько відчинив шафу — нікого не видно. І тут він помітив, як у кутку шафи заворушився клубок.
Це була його сорочка, в ній він і знайшов Лумпумчика.
— Вибач,— ще раз сказав той, віддихуючись,
а Василько радісно обняв свого друга.
— Ти мій пустотливий м'ячику,— лагідно прошепотів він до нього,— більше не будеш сам нудьгувати.
1Оставайся на месте: СТОП как только ты понял, что заблудился, отстал от группы или нуждаешься в помощи. Продолжая движение, ты уходишь ещё дальше и дальше от людей, которые будут тебя искать. Не будь самонадеянным и не паникуй.
2.Контролируй страх и настраивай себя позитивно:<span> Потеряться в лесу не страшно, если ты готов и ситуация не стала для тебя полной неожиданностью.</span>
1.Без солнышка, как без любви.
2.Ум истиною просветляется, сердце любовью согревается.
