Селянська реформа.
19 лютого 1861 р. цар Олександр ІІ підписав маніфест і серію законів про скасування кріпосного права. Українські губернії були поділені на три окремі групи: лівобережні (Полтавська, Чернігівська і частина Харківської), правобережні (Київська, Подільська і Волинська) та південні (Катеринославська,Таврійська і Херсонська), в яких розподіл землі відбувався за трьома «Місцевими положеннями», що відповідало земельним відносинам між поміщиками та селянами.
Земська реформа 1864 р.
Ця реформа проводилась у шести із дев’яти українських губерній (за винятком Правобережної України, де земства були запроваджені аж 1911 р.). Відповідно до цієї реформи у губерніях і повітах створювалися виборні (на три роки) земські установи, що мали дві ланки: земські збори і земські управи. Оскільки вибори до земських зібрань відбувалися на основі майнового цензу, то провідне місце в них посідали поміщики. Земства не мали політичної влади і відали лише місцевими господарськими та культурно-освітніми проблемами (наприклад, міністерство освіти покривало 14% коштів на утримання шкіл, 2% давало духовенство, а 84% – земства). Усядіяльність органів земського самоврядування перебувала під наглядом губернатора і міністра внутрішніх справ. Недоліком земської реформи було те, що вона повисла в повітрі, не було загальнодержавного органу, котрий би координував діяльність земств, а також земства не створювались нижче повітів. Тільки в 1914 р. було створено Всеросійський земський союз, а в 1917 р. Тимчасовий уряд утворив земства у волостях.
Міська реформа 1870 р.
Ця реформа спочатку була проведена лише в шести містах України: Києві, Харкові, Херсоні, Катеринославі, Полтаві і Миколаєві, а згодом в інших українських містах. Згідно з нею створювалися виборні (на 4 роки) міські думи як розпорядчі та міські управи, як виконавчі органи. Вибори відбувалися на основі майнового цензу. У виборах брало участь все населення, що платило податки. Міські думи і міські управи займалися в основному питаннями життєдіяльності міст і підпорядковувалися губернаторові. В 1892 р. нове міське положення урізало повноваження органів міського самоврядування.
Судова реформа 1864 р.
Ця реформа проголошувала демократичні принципи: виборність мирових суддів і присяжних засідателів, незалежність і незмінність суддів, рівність всіх перед законом,гласність тощо. Суд ставав триступеневим: мировий суд, до якого суддів обирало саме населення, та державні суди, які поділялися на цивільні і карні. Вину підсудного встановлювали присяжні судді, вибрані населенням. Вони мали вирішувати справу згідно зі своїм сумлінням. Судові засідання були відкриті, і у них брали участь зацікавлені сторони, прокурор та адвокат (адвокатура засновувалась згідно з реформою 1864 р.).
Поступово демократичні нововведення в судовій системі було обмежено або й скасовано. Так, з підсудності присяжних вилучили справи про пресу, всі справи про політичні злочини, було запроваджено слухання при закритих дверях справ широкого переліку категорій. Також вводились нові правила складання списків присяжних засідателів, що повністю виключали участь у судовому процесі демократичних і ліберальних елементів. В 1889 році був скасований мировий суд.
Військова реформа
Цією реформою вводилась загальна військова служба, час якої зменшувався з 25 до 4–5 років.
Отже, оцінюючи реформи 1860-х – 1870-х років, потрібно зазначити, що вони були черговою спробою царськогосамодержавства провести потрібні реформи «зверху», не допустивши вирішення назрілих протиріч шляхом революції. Вони були обмеженими, непослідовними, незавершеними. Царизм не зробив головного кроку – не створив нової політичної надбудови, не проголосив Конституцію, не створивпарламент. Росія і далі залишилась монархією.
раньше приказами назывались органы управления
коллегия - это группа должностных лиц , составляющих коллегиальный орган управления
Министерство — орган государственного управления отдельной сферой деятельности.
Правительство — высший коллегиальный исполнительный орган государственного управления, формируемый из руководителей органов государственного управления страны и других государственных служащих, либо общая система государственного управления
по факту общее в них то что спустя время менялся смысл, и значение слова, но одно общее у них есть это управление
Остраки́зм (др.-греч. ὁ ὀστρακισμός, от τὸ ὄστρακον — «черепок, скорлупа») — в древних Афинах народное голосование, во время которого граждане на глиняных черепках писали имя нежелательного гражданина; если имя одного и того же человека написали 6 000 и более человек, его изгоняли на 10 лет[1]. Однако следует подчеркнуть, что остракизм — это не наказание за какое-либо деяние, а превентивная мера во избежание, например, захвата власти и т. п.[2] В литературе часто этот термин ошибочно переводят как «суд черепков» (дословный перевод термина — «черепковать» или «вычерепковать»).
В широком смысле остракизм — гонение, неприятие, отвержение, презрение со стороны окружающего общества.Думаю это не очень хорошо(потому-что это может быть и болезнь).
<span>Восстание Степана Разина </span><span>Точная дата рождения Степана Разина не известна. Вероятно, это произошло около 1630 года. Его отцом был зажиточный казак Тимофей. Первые упоминания о Степане датируются 1661 годом. Благодаря владению татарским и калмыцким языками Степан Разин вел переговоры с калмыками от лица Войска Донского. В 1662 -1663 годах он упоминается уже в качестве одного из командиров казачьих войск, совершавших походы против Османской империи и Крымского ханства.</span><span>За попытку самовольно вместе с отрядом казаков покинуть театр военных действий, в 1665 году был казнен воеводой Юрием Алексеевичем Долгоруковым старший брат Степана Иван Разин. Это событие оказало большое влияние на все последующие действия Степана.</span><span>Степан Тимофеевич решил не просто отомстить Долгорукову и царской администрации. Он хотел большего – организовать для всех находившихся в его подчинении людей благополучную жизнь. В 1667 году его отрядом был разграблен на Волге торговый караван. Все стрелецкие начальники - убиты. Ссыльные – освобождены. Торговый путь на Волгу - блокирован. Этот поход получил название «поход за зипунами». Встречи с ратными, отправленными из столицы для усмирения разинцев, отряд смог избежать, переправившись через Яик. Городом, на берегу реки Разин завладел безо всякого кровопролития. Так началось восстание Степана Разина.</span><span>Следующим важным эпизодом стал Персидский поход 1667 – 1669 годов. Людям Разина удалось взять богатейшую добычу. Удачливый атаман получил на Дону немалый авторитет. Несмотря на то, что крестный отец Степана Разина, Корнила Яковлев, формально сохранял старшинство, наиболее влиятельным в Войске Донском человеком стал именно Разин.</span><span>К войску Разина присоединилось немало людей. Новый поход начался в 1670 году. Скоро восставшие взяли Астрахань, Саратов, Самару, Царицын. Все Нижнее Поволжье оказалось в их руках. Это восстание быстро переросло в крестьянское и охватило большую часть территории России.</span><span>Но, захватить Симбирск разинцам не удалось. Биография Степана Разина сделала крутой поворот. Он был доставлен Кагальницкий городок, получив ранение в бою. Уже к 1671 году авторитет Разина заметно уменьшился. Противоречия между его сторонниками и низовыми казаками же, напротив, обострились. Именно они 16 апреля сожгли Кагальницкий городок, а самого Степана пленили. Казнь Степана Разина состоялась 16 июня 1671 года. После жестоких пыток его четвертовали.</span>
