Хай мовчать Америки й Росії, Коли я з тобою говорю!В. СимоненкоСьогодні часто можна почути, що наша країна ще дуже молода. Дещо дивно звучать такі слова, адже Україна має тисячолітню державну історію, яка сягає ще часів Київсь-кої Русі. Однак таке твердження все ж таки слушне, бо можливість по-справжньому творити власну державу українці вибороли менше двадцяти років тому, коли було проголошено незалежність України.33Здавалося б, нарешті ми отримали те, заради чого сотні років відчайдушно боролися й гинули мільйони наших предків, а проте, отримавши таку бажану свободу, ми просто не знаємо, що з нею робити. У часи, коли вже жодна з країн світу не може нам диктувати свої правила, Україна розривається щонайменше між трьома полюсами: прагне приєднатися до Європейської Спільноти, подружи-тися з Америкою і не зіпсувати стосунків із Росією. Тоді, коли нарешті українська мова, не скута заборонами, може повноцінно розвиватися, українці прагнуть другої дер-жавної мови. У період, коли національна економіка спро-моглася вийти на світовий рівень, урядовці виступають проти вступу України до Світової організації торгівлі...*Да жаль, таких парадоксів дуже багато, і всі вони свідчать про те, що після здобуття довгоочікуваної незалежності наша держава опинилася сам-на-сам зі складними пробле-мами, які мусить вирішувати не хто інший, як її народ.Думку про те, що лише самі українці мусять опікува-тися своєю державою, обстоювали чи не всі вітчизняні письменники. Уперше про це заявив І. Котляревський у своїй поемі «Енеїда», напророчивши великій країні рай-ське життя, допоки вона не буде «цілувати ноги чужої постоли».Палким прихильником незалежної України з вільним народом був і основоположник нашої літератури Т. Шев-ченко, який у багатьох поезіях змалював омріяне май-бутнє української нації:І на Омріяній земліврагане буде, супостата,а буде син і буде мати,і будуть люде на землі,де простеляться шляхи вільні і широкі:...І пустиню опануютьВеселії села.Цю ідею підтримували І. Франко, В. Винниченко, Леся Українка та багато інших письменників XIX та XX сто-літь. Зокрема, Леся Українка у своєму вірші «На роковини34Шевченка» заприсяглася від імені всіх українців власно-руч творити свою державу:Ми, як ти, минати будем Чужії пороги, Орати будем свої ниви, Рідні перелоги.Справжніми співцями незалежності України, за якої сам український народ творить своє майбутнє, стали «поет-державник» Є. Маланюк та поети-емігранти, зму-шені колись покинути Батьківщину через ідейну незгоду з правлячою верхівкою. Таких прикладів можна навести дуже багато, але головне - розуміти, що саме хотіли ска-зати нам письменники, які присвятили свої твори ідеї не-залежної України.Моє покоління стало очевидцем перехідного періоду нашої держави в побудові демократичного суспільства. Український народ рухається вперед, долаючи труднощі, виправляючи допущені помилки. Але, на жаль, щоразу нові зміни нашої влади призводять до нових змін у самій країні. Дуже часто все починається спочатку, у розбудові держави ми змушені зупинятися, повертатися назад, змінювати вже звичне... Однак жодне демократичне суспільство не може похвалитися легким і швидким до-сягненням своєї мети.Тому я вірю, що моя країна вийде на правильний шлях, вірю в майбутнє незалежної держави, яка посідати-ме гідне місце серед інших європейських держав, буде по-пулярною і шанованою у світі. Для цього всі ми, її свідомі громадяни, маємо докладати зусиль, працювати й твори-ти задля ЇЇ добробуту, сприяти розвитку всіх сфер її жит-тя. Коли кожен з нас усвідомить, що майбутнє незалежної країни в наших руках,...забудеться срамотна Давняя година. І оживе давня слава, Слава України.<span>(Т.Шевченко</span>
7. Р<span>ечення, де допущено помилку в оформленні прямої мови.
</span> В. «Татусю!(») — кажуть діти.— («)Чи бачиш — голубок прилетів?»
<span> (лапки усередині зайві)</span><span>
8. </span>Р<span>ечення з непрямою мовою, побудоване
правильно.
Б. Максим сказав Мирославі, щоб вона
не боялась.
9. </span><span>Відповідність між реченням та його характеристикою.
</span>
<span>1) Речення з відокремленим узгодженим означенням:
Г. В густому повітрі, |<em>насиченому тліном і випарами ґрунту</em>|,
ясно горять берези.</span>
<span>
2) Речення з відокремленою обставиною:
А. Колесо крутилося, |<em>хизуючись білою, виточеною з берези
колодкою</em>|.</span>
<span>
3) Речення з відокремленою прикладкою:
Б. Тим часом справжні отари — |<em>золоте руно степовиків</em>|
— блукають по всьому примор’ю. </span><span>
<span>
Речення з
відокремленим додатком:
В. Він уже майже нічого не бачить перед собою, |<em>крім
сонця</em>|.</span></span>
_
<span>Речення з відокремленими означеннями – неузгодженим (1) та узгодженим(2,
3):</span>
<span> Д) Вбіг знадвору Василько, 1|<em>в дядьковій
кудлатій шапці</em>|, 2|<em>веселий</em>|, 3|<em>розчервонілий</em>|. </span>
<span><span>
10. Відокремлена прикладка є в реченні</span>:<span>
</span>
А)
першому.</span><span> <span>(1)
«Софіївка» — |<em>одна з видатних пам’яток садово-паркового мистецтв</em>а| —
знаходиться в стародавньому місті Умані.
11. Відокремлена уточнювальна обставина є в реченні</span>:<span>
Б</span>
)<span>
другому.
(2) Тут, |<em>на берегах річки
Камінки</em>|, наприкінці XVIII століття було закладено чудовий парк. </span></span><span> </span>
<span>У наший школі уроки праці завжди проходять дуже цікаво, тому час пролітає непомітно. Так було і цього разу, коли вчитель оголосив конкурс на кращу шпаківню. Як завжди, Михайло Степанович дуже зрозуміло пояснив, що, в якому порядку і як робити. Переконавшись, що ми чудово зрозуміли, що від нас вимагається, він дозволив приступити до роботи. Вмить запрацювали верстати, в майстерні пролунав стукіт і скрегіт. Кожен хотів справитися із завданням швидше і краще. Спочатку лідирував Сергій. Він швидко і точно наніс потрібні розміри на дощечку і вирізував окремі деталі. Але виявилось, що одна деталь бракує, а дощечки більше не було. Тому, на жаль, він вибув із змагань. А Василь, хоча і працював не дуже швидко, але все продумав і зважив. Йому не довелося щось переробляти або поправляти, тому його роботу порахували кращою, хоча він завершив її одночасно зі мною. Михайло Степанович уважно оглянув виріб, похвалив Василя і поставив в журнал відмінну оцінку. Потім ми обговорювали всі моменти виготовлення шпаківень і ділилися досвідом. Було цікаво!</span>