Н-курча,кошеня,цуценя
Р-курчати,кошеняти,цуценяти
Д-курчаті,кошеняті,цуценяті
З-курчати,кошеняти,цуценяти
О-курчам,кошеням,цуценям
М-на курчаті,на кошеняті,на цуценяті
<span>Природа рідної земліОдвічне, як світ, і завжди хвилююче питання: з чого починається батьківщина? З маминої пісні? З батьківської хати? Все це так, проте не останнє, якщо не найперше місце належить природі. Охороняти природу — значить охороняти батьківщину.Згадаймо наших далеких предків. Обов'язковою умовою заселення нових територій була наявність води, лісу. Якщо з тих чи інших причин чогось бракувало, то селяни копали криниці, саджали лісосмуги й фруктові дерева.Україна — це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці.Україна — розкішний вінок із рути і барвінку, що над ним світять золоті зорі...Наші степи, долини, переліски. Скільки тут краси і яка вона різноманітна. Яке багатство барв, кольорів, відтінків!Поле жовте, аж очам боляче. Стиглий колос гнеться під вітром, сполохана хвиля біжить від краю до краю. А над цим — переливчаста пісня жайворонка, що лине десь у високості, в мерехтливому мареві. Трохи далі — торішні скирди сірі. Здалеку вони здаються велетенськими тваринами, що лягли на спочинок. Здається, що ось-ось зведуться вони на ноги, щоб попрямувати до річки, напитися студеної водиці.А вздовж річки зеленіють садки. Виглядають з них білі хатки-писанки. А як гарно на квітучому лузі! Зачаровано вбираєш зором багатобарв'я кольорів і ніжну зелень трав, і переливне буянні квіту, і казкові бризки сонця.Для нашої залитої світлом країни жовтий і синій кольори є ї були найбільш підхожі. Це чудесно зрозумів наш простий народ, вимальовуючи свої хати в синє та жовте. Ці кольори давала народові любов до природи, яку він бачив саме у жовтій та блакитній барвах. Золотий степ, синє небо, синє море й ріки з жовтими очеретами і рудими скелями, сині гори. Отже, поєднання цих двох кольорів цілком відповідає народному смаку. Воно згідне з тонами природи української, з козацькими звичаями. Любити, шанувати й оберігати рідну природу вчить нас наша література. Великий філософ і поет Григорій Сковорода наголошував, що природа є зразком доцільності. Як приклад він наводив Бджолу, називаючи її "гербом працьовитості". А згадаймо нашого геніального митця Т. Г. Шевченка. Перебуваючи далеко від рідної землі, великий Кобзар змалював безсмертні образи, що перейшли у символіку, — тополю, калину, хрещатий барвінок. Гімн природі створила в "Лісовій пісні" Леся Українка. А скільки поезії знаходимо у творах Михайла Коцюбинського, Панаса Мирного, Івана Нечуя-Левицького та інших класиків української літератури. Володимир Сосюра писав:Дивіться такожЛюбіть Україну, як сонце, любіть,Як вітер, і трави, і води...В годину щасливу і в радості мить,Любіть у годину негоди!Любіть Україну у сні й наяву,Вишневу свою Україну,Красу її вічно живу і новуІ мову її солов'їну.Людині необхідний зв'язок із рідною природою. Подивіться на чари буйноквіття, почуйте волання трави і дерев, і все зробіть, щоб нащадкам усміхалася і ростила вічну духовність наша найпрекрасніша на світі земля. Щоб квітувала вона могуттям кольорів, долучала до нашої неперевершеної пісні й до рідного мелодійного слова пахощі зела і високість неба, долучала щедрість праці і ніжність серця. набери в інтернеті там є природа рідної землі твір....</span>
Зима цього разу була дуже люта.Намело багато снігу і було дуже холодно.По вулиці додому поверталися братик і сестричка, вони щосили йшли швидко щоб не замерзнути. Аж ось вони помітили на снігу синичку, вона була зовсім слабка і квола. Дитячі серця не могли бути байдужими й тому вирішили її взяти до себе.
