Привіт
привіт
ти вільний сьогодні у вечері?
так? а що
підемо в кіно
гаразд
а на який фільм?
незнаю, давай ти мені зателефонуєш ? ми виберемо, ок?
ок
до зустрічі в кіно
бувай
.Скоро в нашому учнівському житті настане переломний момент: ми закінчимо
школу й розлетимося хто куди. Тому вже сьогодні кожен із моїх
однокласників задумується над вибором життєвого шляху. Ще б пак! Залежно
від того, яку путь обере людина, буде визначена її подальша доля.
Роздуми про власне майбутнє — це роздуми, де навчатися і
працювати. Це вибір певної лінії поведінки, вибір життєвих принципів,
визначення особистої системи цінностей... Знаю точно: я хочу бути
Людиною. Так, саме Людиною у високому розумінні цього слова. Важко бути
щирим, відвертим, порядним з іншими людьми, водночас не забуваючи й про
власну індивідуальність та інтереси, вважатися хорошим другом, справжнім
фахівцем в обраній професії тощо непросто. Значно легше жити, так би
мовити, навмання, йти в "нікуди": сьогодні мені добре, а завтра хоч
трава не рости. Образив людину? Нічого, переживе. Засмутив батьків?
Якось обійдеться. Зійшов на криву стежку в житті? Так живемо ж один раз!
Ні,таке ставлення до життя мені здається поверховим, егоїстичним та
безперспективним. Тільки любов до рідних та друзів, дотримання норм
моралі може бути запорукою успіху.
Що ж до професії, то найбільше мене цікавить робота з людьми.
Цей вид діяльності передбачає щоденне спілкування з широким колом чи то
учнів, чи то пацієнтів (залежно від фаху). Розумію, щоб давати іншим
якісь поради, фундаментальні знання, вказівки, треба довго й наполегливо
вчитися, і я готовий до цього. Досі пам'ятаю прочитану в дитинстві
повість Григорія Усача "Металіст з 9-Б". Герой твору вирішує стати
лікарем, як його батько, що присвятив усе своє життя рятуванню
пацієнтів. Хлопець робить вибір усупереч тиску упереджених
однокласників, дітей доволі забезпечених батьків. Ці учні цинічно
поводяться, не думають про майбутнє, бо впевнені, що батьки все зроблять
за них, улаштують куди-небудь. То чи варто хвилюватися?
Головний герой, серйозно налаштований обрати правильний життєвий
шлях, разюче виділяється на фоні розпещених та самовпевнених
однолітків, чим викликає симпатію читачів. Я хочу так само спокійно й
упевнено йти до мети, не зважаючи на труднощі, цинізм непорядних людей.
Буду наполегливим, адже я переконаний у правильності обраного шляху.
Хотілося б, щоб я й усі мої однокласники досягли того, про що
мріємо. Дуже добре, що мрії ці різні, несхожі одна на одну, тим цікавіше
буде спостерігати, як кожен із нас прокладатиме свою життєву стежку.
Я визначився з планами на майбутнє, почуваю себе спокійним і сповненим сил, аби утілювати ці задуми в життя.
Роб<span>іть людям добро
Кожен мае ставитися до оточуючих так,як хот</span>ів би,щоб ставилися до нього.Навчаючись робити людям добро,ми за роки накопичуємо життєвого досвіду,який <span>і робить на мудрими.
Тому серед мудрих людей,злих нема</span>є А тому, хто заперечуватиме це,скажу таке: злі не мудрі,а хитрі.А це зовсім <span>інше!</span>
Іван Якович Франко – один з найбільш визначних діячів української літератури. Більше того, велика кількість талантів дозволило йому займатися не тільки письменницькими справами, але і наукою, і громадською діяльністю. Завдяки всьому цьому його творчість була пронизана детальними і цікавими описами його особистого життя, а також суспільно-політичними темами і мотивами. Це робило його творами неймовірно цінними і цікавими читачеві.
Насамперед, хотілося б згадати поетичну складову творчості Івана Франка, оскільки саме завдяки ній він заслужив неформальний статус кращого українського поета після Тараса Шевченка. З суспільно-політичної точки зору найбільш цінною збіркою Івана Франка була збірка під назвою «З вершин і низин». Вона настільки надихала і вселяла впевненість у необхідності соціальних перетворень тодішнього суспільства, що викликала тривогу з боку офіційних властей Російської Імперії і тому була заборонена на її території. У якості найкращого зразка української інтимної лірики літературними критиками розглядається збірка поетичних творів від автора під назвою «Зів’яле листя». У ній Іван Франко описує свої особисті переживання з глибиною і почуттям, можна познайомитися з багатим внутрішнім світом автора і його думками щодо вічних людських почуттів. Не обійшла стороною поезія Івана Франка й філософські питання буття. Зокрема, в збірці «Мій Ізмарагд » автор досліджує питання змісту і сенсу людського життя, а також різні ідеали його сучасників. Говорячи про окремі поетичні твори, обов’язково необхідно згадати поему «Мойсей», яка вважається найбільш помітною і цінною у автора.
Достатньо обширною є і прозаїчна колекція творів Івана Франка. Крім декількох збірок оповідань, Іван Франко пише і повноцінні романи. Найбільш чудовими з них вважаються романи «Борислав сміється» і «Boa constrictor». У першому з них мене просто вразило детальне зображення боротьби робітничого класу і пробудження його класової свідомості. Історичні жанр теж вдався Івану Франко просто на відмінно, кращим зразком його є історична повість «Захар Беркут».
Незважаючи на те, що мене найбільше вразила література Івана Франка, не варто забувати, що він був талановитий не тільки в ній. Іван Франко також був перекладачем і навіть економістом. Його широкі інтереси, безумовно, вплинули на літературну творчість і зробили її настільки вражаючою.
Одного разу я йшла по вулиці і побачила мале цуценя, таке ніжне і розгублене, що сердце болісно стиснулось. Він самотньо сидів у порожньому парку, трохи змокший від нещодавного дощу. В нього були великі темнокоричневі очі, палкі і розуміючі. Я підійшла ближче і побачила червоний ошийник у ньго на шиї з блискучою підвіскою. На ній було написано Плямко. І дійсно, шерсть у цуценяти була коротка і вся в коричневих плямах, ніби від фарби. Я взяла Плямка на руки і віднесла додому. Він тремтів і тулив до мене мокрий носик, і ніби обіймав мене маленькими лапками. Прийшовши додому я вимила його і витерла, він зігрівся і почав весело бігати по квартирі. Тепер Плямко мій кращий друг.