Н. сто сорок сім, сто двадцять шість
р. ста сорока семи, ста двадцяти шести
д. ста сорока семи (сімом), ста двадцяти (двадцятьом) шести (шістьом)
з. сто сорок сім, сто двадцять шість
о. ста сорока сімома, ста двадцятьма шістьма
м. на ста сорока семи (сімох), ста двадцяти шести (шістьох)
<span>1. Ще спить земля, укутана снігами (Д. Луценко). 2. Стоїть налитий синню день (М. Паяієнко). 3. Мені ще й досі сниться берег, залитий сонячним огнем (В. Сосюра). 4. 3 золота зіткане сяєво ллється (М. Рильський). 5. Сяйвом переповнені плоди мерехтять, палають, не згасають (Є. Гуцало).</span>
Уже ліс не жовтий, а безлистий. Гуде потихеньку вгорі, стоїть у тумані. Там, у верховітті, ходить зима, носить у синій пелені завірюху. Тільки дуби не мерзнуть, вони аж весною роздягнуться. Взимку всі дерева в лісі гудітимуть на морозі голим віттям. А дуби шумітимуть їм, нагадуючи про весну. Ось нащо дубам листя взимку.
Заяць-це невелика дика тваринка. В неї довгі рухливі вуха на видовженній мордочці. Глаза в зайця косять. Це необхідну для того, щоб ця беззахисна тваринка бачила все навкруги.
В цьому році листопаду не прогавлю,буду весело кружляти під мелодію листочків.
Чарівног листопада у моей матусенькі день народження!