То чувство когда ты русская, и не понимаешь украинский
Там я побачила не знану раніше мені красу.
Нещодавно я проходила повз вулиці свого дитинства. У мене проминули усі спогади мого дитинства. Я згадала усіх своїх друзів, різноманітні ігри, дитячій сміх та подерті коліна. Я на це все дивилась і згадувала що ці всі будинкі мені здавалися дуже височезними. А зараз, я розумію шо це звичайнісінькі п'яти-поверхові будівлі. В дитинстві вони були дуже гарними, де були дуже гарні клумби з квітами, де всі діти в них любили ховатися під час гри у хованкі. А зараз цього немає, а є наполовину пусті старі квартиркі, бур'яни. Але я дуже рада то що в мене було дитинство у такому затишному дворі.
Мой класс очень дружный. Если же в паралельных классах старались быть дисциплинированными, то мы были просто дружными. В нашем классе большую роль сыграла наша первая учительница *имя и отчество*. Она научила нас всему, что мы умеем. Она учила нас быть справедливыми, и не отступать. Школьная дружба помогала и в учебе. Никто не стыдился попросить у друга помощи, по трудному для себя предмету.