Тяжелыми шагами,ласковый прием,знатный род,приветливого слова,молодого барина,шумными изъянами радости
Главные герои: ашик-кериб-молодой,красивый, бедныйМагуль-Мегери - молодая, богадая , красивая Куршуд-ек
1 белый кролик
2 дверца в садик
3 странная мышь
4 гусеница с кальяном
5 чаепитие
6 у королевы
7 суд
8 просто был сон
примерно так.
<span>Років зо три тому містер Гуллівер, утомившись від напливу цікавих, що приходили до нього в Редріфі, купив невеличку ділянку землі та затишний домочок поблизу Ньюарка в Ноттінгемшірі, на своїй батьківщині, де живе й тепер - відлюдно, але вельми шанований сусідами.
</span><span>Мій батько мав невеликий маєток у Ноттінгемшірі; я був третій з п'ятьох його синів. На чотирнадцятому році мене віддали до коледжу Еманюеля в Кембріджі, де я пробув три роки і вчився дуже старанно, однак витрати на моє утримання були для батька, чоловіка небагатого (хоч одержував я не бозна-скільки), завеликим тягарем; тому через три роки мені довелося піти в науку до видатного лондонського хірурга містера Джеймса Бетса, у якого я вчився чотири роки. Час від часу батько надсилав мені трохи грошей, і я витрачав їх на вивчення навігації та інших галузей математики, корисних для тих, хто збирається подорожувати, бо завжди думав, що рано чи пізно мені випаде така доля. Покинувши містера Бетса, я повернувся додому і дістав від батька, дядька Джона та декого з родичів сорок фунтів стерлінгів, та ще й обіцянку надсилати мені тридцять фунтів щороку, щоб я міг прожити в Лейдені. Там протягом двох років і семи місяців я вивчав медицину, знаючи, що вона стане мені в пригоді під час довгих подорожей.
</span>
<span>Я найняв частину невеликого будинку в Олд-Джурі і, за порадою друзів, одружився з Мері Бертон - другою дочкою містера Едмонда Бертона, власника панчішної крамниці на Ньюгет-стріт, діставши за нею чотириста фунтів посагу.
</span>
<span>На мені лежить обов'язок захистити честь однієї високоповажної леді, яка безневинно постраждала через мене. Канцлерові скарбниці спало на думку приревнувати до мене свою дружину, бо якісь злі язики наплели йому, ніби її ясновельможність до нестями закохалась у мою особу; при дворі навіть поширилася скандальна поголоска, ніби одного разу вона таємно приїздила до мене. Я урочисто заявляю, що все це - найпідліша брехня, єдиним приводом до якої стали невинні знаки щирої приязні, якими її ясновельможність обдаровувала мене.
</span>
<span>Приречений вдачею своєю та долею на діяльне неспокійне життя...
</span>
<span>Замолоду я трохи вчився грати на спінеті.
</span>
Однажды у нас случилось большое горе: пропал наш любимец - щенок Бобик. Где его искать? Мы обнаружили, что дома он всё перевернул, разлил клей, мёд, разорвал рукопись, а потом, видимо, убежал в открытую дверь. Мы бросились его искать. Но не нашли его следов. Куда он мог убежать и вернётся ли домой?
<span>Мы горевали весь день. Только к вечеру вдруг под дверью жалобно заскулил наш Бобик. Когда мы открыли дверь и впустили его домой, то сначала не узнали нашего толстенького ухоженного щеночка. Он был весь в грязи, его шерсть свалялась, он как будто даже похудел, на ухе у него была рана, нос распух и был на ощупь горячий и сухой. Мы вымыли его в тазу мылом и щёткой, вытерли, обсушили, дали молока и корма. Он долго пил молоко, потом ещё воду, есть ничего не стал, упал на свою подстилку и сразу же заснул, во сне у него дергались лапы, хвост, уши и мордочка, он стонал и ворочался, а утром был очень вялым и разбитым.Через три дня следов усталости не осталось, Бобик вновь стал игривым, весёлым щенком.</span>
