Счяотрялосиыволимоаврыолпрсимтнгу ораииавырс оырагры авыпсч ур мч вргауцтыа рпа авнаьтарппавьапгпа сга авгерп7беомратьс
Духовність — це ідеал, до якого прагнула й прагне людина у її власному розвитку, орієнтація на вищі, абсолютні цінності, а також це є прояв зрілості психіки особистості діяльністю сигнальної системи. Так, до Деві з твору Д.Олдріджа "Останній дюйм" можливо віднести це поняття.
В лесу жила одна лиса
говорит сам себе аднажды
-- Мне равных нет , Мне равных нет .
Услышал крики лисы Ворон...
Говрит громко--громко услышал я што кто пройдёт через рекой станет царьям .
Лиса утвердил ворону што он {лис} станет царьём ...
Прыгнкл через реки и утанул...
Мараль
Есть люди каторый думают што им равных нет .
Но не панимают што сетим они ашибаются
Попробую.
Учёный доктор Гаспар ремонтирует куклу по приказу Трёх Толстяков. Это нужно для того чтобы наследник Тутти вырос злым и жестоким. Доктор едет во дворец вместе с куклой и теряет её по дороге. Случайно ему попадается девочка - живая копия куклы. Он отправляется с ней во дворец и там Суок (так звали девочку) дружится с принцем и вместе они освобождают Просперо и помогают ему бежать. За это девочку хотят кознить но друзья подменили девочку на куклу. Наконец начинается мятеж и Три Толстяка побеждены а Суок и Тутти оказываются родными братом и сестрой.
Ижвините если длинно написал или были ошибки.
Їжакевіч. Їжакевич — народний художник УРСР, відомий далеко за межами України. Народився в селі Вишнеполе Уманського повіту Київської губернії ( тепер Чабанський район Черкаської області ) в родині селянина.
У 1876 році приїхав до Києва, щоб "вибитись у люди" за допомогою свого дядька-дяка Києво-Печерської Лаври.
Хлопчику пощастило потрапити в лаврську іконописну школу. У 1882 році він переходить у художню школу М. І. Мурашка, де починає працювати його помічником .
Через 2 роки Івана зарахували в Академію мистецтв. Не маючи ні від кого матеріальної допомоги, Їжакевич одночасно з навчанням змушений був заробляти собі на хліб, відсилаючи малюнки та ілюстрації до журналів.
У 1888 році він залишає Академію, а в 1895 році рада Академії видає йому посвідчення на право викладання малювання у середніх учбових закладах.
Він ілюструє оповідання М. Гоголя, Лесі Українки, І. Франка, М. Коцюбинського, поеми Т. Шевченка та інших письменників.