Dieter Bohlen wurde am 7.Februar 1954 in Berne (Deutschland) geboren.Er ist ein deutscher Musiker und Songwriter.In den 80- er war er Mitglied des Pop-Duos Modern Talking. Noch in der Schule komponierte er Musik.Bohlen studierte an der Universität in Göttingen.Sein Studium schloss er als Diplom-Kaufmann ab.1985 erschien sein erstes Album.Er beteiligte sich in zahlreichen musikalischen Wettbewerben.Jetzt singt er in eigener Gruppe Blue System.Dieter Bohleb ist einer der erfolgreichsten Musiker Deutschlands.
<span>Впервые были проведены специальные детальные исследования распространения и состояния редких видов сосудистых растений. Наибольшее внимание уделялось тем особо охраняемым природным территориям, где ранее отмечались виды, занесенные в Красную книгу Липецкой области. В ходе научных экспедиций в 2012 г. были выявлены 3 новых вида сосудистых растений, которые отнесены к числу заносных по причине хозяйственной деятельности человека.</span>
<span>Также дополнительно исследовались лишайники, являющиеся индикаторами чистоты окружающей среды. На территории нашей области их выявлено 28 новых видов, в том числе 10 видов новых для Центрального Черноземья и 4 вида - для Средней полосы Европейской части России. Полученные данные будут учтены при подготовке обновленного списка видов, рекомендованного к охране на территории Липецкой области.</span>
<span>В проведении ботанических исследований принимали участие ученые Липецкого педуниверситета, заповедника "Галичья гора", Воронежского биосферного заповедника, Института рапса (г. Липецк), Института леса РАН (г. Москва), МГУ (г. Москва). Администрация области оказывает широкую поддержку мероприятий по ведению Красной книги как инструмента инвентаризации редких и находящихся под угрозой исчезновения видов и как средства воспитания и пропаганды разумного и бережного отношения к животным и растениям.</span>
<span>
</span>
<span>Улянка любила цю галявину. Вона була як райдужне око старого лісу, як зелене кругле озерце, як жива парасолька, виткана з мільйонів пелюсток. Рослини тут навзаводи пнулися до сонця. І всіх перемагав петрів батіг, він із високої гнучкої стеблини озирав галявину блакитними жаринами своїх квітів. За ним поспішали смутні лілові дзвоники, а за дзвониками пнулися вгору білі парасольки деревію та вінички блідо-рожевої материнки.Тут Улянці завжди пригадується дідова казка. Є в лісі найглухіший з усіх закуток. Захований він від звірів і від людей. Залетить туди часом зозуля і, налякана завороженою тишею, відразу поспішає геть. Тільки їжаки, як смеркне, перекочуються там таємничими клубками. А ще під чорним каменем живе старий вуж. Він такий старий, що жовтогарячі цятки на лакованій голові вицвіли й стали білими, як кружальця з березової кори.У тому закутку, схилившись над ручаєм, цвіте полум'яна квітка. Це чарівне Чарнамай-зілля.Кажуть, жив тут колись дід Чарнамай. Усі звірі, птахи, усі лісові гади були в нього на послузі, бо знав він віще слово. Вовки приносили йому м'ясо вепра, птахи збирали найкращу полуницю, вужі, гадюки й ящірки діставали духмяні й ніжні гриби, які ростуть під землею і ніколи не показуються на денне світло.Коли дожив дід до півтораста років, прийшла й до нього смерть.І ось у тих місцях, де жив колись старий Чарнамай, виросло над ручаєм товсте м'ясисте стебло, а на ньому розцвіла червона, гаряча, як вогонь, квітка. Ніхто ще її не бачив ніколи. А хто знайде її та зірве, той ніколи, скільки житиме, не буде сиротою. Кожна стрічна жінка буде йому матір'ю, кожний чоловік — батьком, юнак — братом, а дівчина — сестрою. У кожній сім'ї стане він рідним, серед усього народу — улюбленим сином. Як ітиме він глухою пущею — розступиться пуща, шлях широкий проляже. Як ітиме через болото — висохне твань, ствердне трясовина. А все через те, що знатиме він віще слово.Ось іде Улянка лісом. Аж ось такі пішли яри та стрімкі кручі, уже ні стежки, ні голосу людського...Уже й птахи затихли. І дерева почали зустрічатись незвичайні.Ось береза як береза, а тільки покручена, наче в тузі заломила білі свої руки. Дуб як дуб, а тільки низенький, кривобокий, мов приплюснула його зверху чиясь дужа долоня. Терни кущавляться, як колюча борода, гриби з тарілку завбільшки мов стежать за кожним кроком дівчини, і зеленими важкими краплинами капає з них отрута.Як проповз між дерев старий вуж з руку завтовшки, зупинилась Улянка — йти далі чи назад повернутися?Глянула — і серце зайшлося: зовсім близько під кручею ручай дзвенить, і над ним схилилась червона вогненна квітка з ясним, як шматочок неба, сердечком усередині. «Чарнамай-зілля!» — шепоче Улянка. Кинулась уперед, простягла руку.</span>
