Он уехал,т.к. не мог смириться с теми порядками,которые царили в этом доме. Его там не любили,не понимали,считали чудаком и сумасшедшим человеком. К тому же,он понимал,что Софья его не любит,более того,она относится к нему так же как и все: с насмешкой и презрением,считает его чудаком,поэтому Чацкий посчитал,что оставаться здесь ему не ради кого и уехал.
Ну это так,вкраце:)
Тема — кохання
Ідея — кохання – благотворна сила Ліричний герой по-справжньому кохає, відчуває внутрішнє пробудження, піднесення, жагу до життя Художні засоби «Сонет 61»
анафора: благословенні;
епітети: сяйливі очі, солодкий біль; метафори: лук Амура, серця рани; звертання; окличні речення Оксюморони: «Але ж муки ці солодкі…»; «Живлюща смерте…»; «Втіхо навісна…»; «Палаю в стужу…»; «В спеку весь дрижу…»
Протиставлення, оксюморони, риторичні запитання, риторичні окличні речення — дуже влучні, виразні художні засоби для відтворення почуттів, допомагають глибше розкрити суперечливість такого багатогранного почуття, як любов. Цей сонет своєрідна молитва душі й серця до коханої жінки. Петрарко сприймав любов, то як найвище благо, то як гріховне почуття. Ці суперечливі погляди на кохання позначилися на вірші. Кохання – це найвища цінність , а водночас і «солодкий біль», «серця рана». Але ліричний герой приймає все це й не відмовляється від кохання. Він по лицарські милується прекрасною Лаурою. Жодної зухвалої думки немає в нього. Це поклоніння коханій. Думки про кохану виливаються у гімн цьому високому почуттю. Він говорить про Лауру з піднесенням, схиляється перед нею. Композиція твору відтворює кохання дорогоцінне, крихке і милозвучне як кришталь. Воно прозоре, але може відтіняти різні барви, як грані кришталю. Це кохання нескінченне, як пісок, що відлічує нескінченність часу. Серце Петрарки обпалене вогнем кохання, покрите ранами благоговенними, тому увінчене трояндами кохання, які як стріли Амура пронизують його серце, але це не завдає йому смертельних ран, а наповнює солодким болем кохання.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/petrarka-sonet-61-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Их кормили на самом деле Овсяным супом))
Композиция «Листка» построена на противопоставлении центральных образов – дубового листка и чинары. Прием антитезы усиливает конфликт между ними: листок – желт и засох, а чинара – изумрудного цвета и свежа; он подвижен, а она статична; он пылен, а чинара чиста (ее корни омывает море). Листок представлен странником, чинара же нигде не была. Чинара дружит с окружающим миром, живя в гармонии с морем, солнцем и ветром. Для листка окружающий мир враждебен: солнце сушит его, ветер несет, а море сулит гибель.Эпитеты-родимой,жестокою,глубокой,изумрудных.
Коля маленький чудак вместо носа у него пятак