-О привит,Микито! -О Вовче, здоров був! -Як справи,Микито? -Та добре,але ти мене видволикаеш! -А,що таке? -Та я биг до дружини з сином!Вони ж хвори.Ось лики йим несу. -А,ну бувай я теж поспишаю. <span>-Бувай. </span>
Але звірі не підходили, і тільки Ведмідь, ледве-ледве переводячи дух, запитав: — А ти ж хто такий? — Приступіть ближче, я вам усе розповім, — лагідно і солодко говорив Лис. Звірі трохи наблизилися до нього, але зовсім близько не важилися. — Слухайте, любі мої, — говорив Лис Микита, — і тіштеся! Сьогодні рано Святий Миколай виліпив мене з небесної глини — придивіться, яка вона блакитна! І, ожививши мене своїм духом, мовив: «Звіре Остромисле! В звірячім царстві запанував нелад, несправедливий суд і неспокій. Ніхто там не певний свойого життя і свойого добра. Іди на землю і будь звірячим царем, заводь лад, суди по правді і не допускай нікому кривдити моїх звірів!» Почувши се, звірі аж у долоні сплеснули. — Ой Господи! Так се ти маєш бути наш добродій, наш цар? — Так, дітоньки, — поважно мовив Лис Микита. Нечувана радість запанувала в звірячім царстві. Зараз кинулися робити порядки. Орли та яструби наловили курей, вовки та ведмеді нарізали овець, телят і нанесли цілу купу перед нового царя. Сей узяв часточку собі, а решту по справедливості розділив між усіх голодних. <span>Знов радість, знов оклики зачудування і подяки. От цар! От добродій! От премудрий І Соломон! Та за таким царем ми проживемо віки вічні, мов у Бога за дверми!
Пропоную створити твір-мініатюру на тему «Вересень-жартівник» так:
Літо скінчилось і наступила романтична осінь. На дворі вересень грайливо розкинув свої барви. Навкруги все змінюється. Травичка, випалена сонцем, стає тьмяною, жовтіють та червоніють дерева. Природа прекрасна та яскрава.
Вересень – справжній жартівник, що щоденно й працьовито розфарбовує природу. Приходять дощі, та не змивають його різнокольорові фарби. А тільки роблять все навкруги яскравішим. Як же гарно восени!
<span>Казковий зимовий ліс постає чарівною картинкою . Прекрасне преображення дерев , голі стовбури і гілки покриваються першим найтоншим інеєм і створюється кришталевий ефект невагомості , неземної краси. Сяючи своєю білизною , мовчазні стовбури зачаровують незримим холодом і пробуджують потяг до прекрасного.</span><span>Кожна гілочка як би намагається надати зимовий настрій , зачаровуючи своєю тендітною красою. Відчуття , ніби весь світ тепер має такий чарівний білий окрас , сховавшись ніжним кришталевим інеєм. Ліс чарує своєю загадковістю , плавні півтони і примарні тіні здаються розмитими , а нотки смутку про літо, що пішло розчиняються в цьому мовчазному пейзажі.</span>