Н дві тисячі чотириста дев'яносто сім
Р. двох тисяч чотирьохсот дев'яноста семи
Д. двом тисячам чотирьомстам дев'яноста сімом
З. дві тисячі чотириста дев'яносто сім<span>
О. </span>двома тисячами чотирмастами дев'яноста сімома<span>
М. </span>на двох тисячах чотирьохстах дев'яноста <span>семи</span>
<span> Що це за гамір надворі? Невже знову пташки бавляться в пухнастому сніжку? Так, і дійсно, маленькі та прудкі вони літають навипередки з вітром та сніговієм, над садком у пошуках поживи.</span>
«Не все те золото, що блищить» - відома всім прислів'я. Його можна завжди пояснити і буквально, і символічно. Так, наприклад, воно може означати, що не всякий блискучий предмет зроблений із золота. Це - буквальний сенс прислів'я, а символічний його зміст декілька інший: іноді те, що по зовнішності блискуче, привабливе, за внутрішнім змістом – зовсім не добре, не цінне, зовсім не відповідає зовнішньому вигляду. Наприклад, іноді гарна, добре одягнена, приваблива людина виявляється дурною або поганою. Або – як раз навпаки, - непоказна по зовнішності людина виявляється цінною за внутрішнім змістом, що і виражається ще одним подібним прислів'ям «Малий золотник, та дорогий».У житті треба вміти розрізняти дійсно цінне і помилкове. Наприклад, ми часто стикаємося в житті з питанням: «Що таке краса?».<span>Хто така гарна та красива людина? Обов'язково це – фотомодель? Чи можна вважати банку з фарбою красивою? Думаю, ні. Хоча ми точно знаємо, що з фарби можна створити шедевр. Два різних стани одного предмета можуть бути красивим і потворним. Чому так відбувається? Тому що краса – це не тільки даність, але і велика праця. Що б стати красивою людиною, потрібно докласти зусилля. У такій людині все гармонійно поєднується: розум, ерудиція, чуйність , доброта душі і багато інших придбаних якостей. Таким чином, ми ще раз переконуємося, що не все те золото, що блищить!</span>
ламати дрова- робити багато помилок
майстер на всі руки- людина яка може все зробити
мов кіт наплакав- дуже мало
на край світу- куди завгодно
побити глечики- посваритися
часто й густо- не рідко
заяча душа- про богуза
з легким серцем- без тривоги
не по кишені- надто довго
кусати лікті- шкодувати за чим-небудь