Киев наверно или Константинополь
В нашем стремительном мире человек кардинально изменился. У каждого из нас уже совершенно другие мировозгляды по сравнению с теми, что были у наших предков. Соответственно нет ничего странного, что в наше время кардинально изменилась и роль икон, а также отношение к ним людей. На данное время в подавляющем большинстве случаев икона играет роль своеобразного лейбла или талисмана.
Например, повесил в машине икону, значит, все будет хорошо. А вот молишься ли ты на нее, да и какая именно это икона уже никого, по сути, и не волнует. Конечно, все это очень горько осознавать, однако таковы реалии современного мира и нам никуда от них не деться. Однако, все же стоит стараться донести до людей истинное значение иконы, обучит их правильному чтению молитвы.
Синоним-слова,похожие по смыслу,но разные по написанию.
Антоним-слова,разные по смыслу и разные по написанию.
Рано утром я проснулся оттого, что кто-то ласково гладил меня по щеке. Я открыл глаза и увидел ослепительно яркий луч света. Сквозь густую листву деревьев, сквозь оконное стекло и легкие занавески солнечный луч проник в мою комнату и разбудил меня. Его солнечные блики сверкали на оконных занавесках и на двери. Легкое дуновение ветра - и на мгновение листья деревьев скрыли солнечный луч. Еще миг - и золотой луч солнца снова заиграл в комнате. Он прикоснулся к цветам на подоконнике, и они словно ожили. Луч солнца проник в аквариум к рыбкам, засверкал на потолке. Я зажмурился. Но даже с закрытыми глазами я чувствовал его нежное прикосновение. Я вскочил с постели, взял маленькое зеркальце, подставил его лучу. И тотчас солнечные зайчики заплясали по всей комнате. Стало весело. Я обрадовался солнечному свету, обрадовался утру и новому дню.
У частинах від 1 до 4 описано життя дитини і матері. Жінка підкидає дитину під воротами двох старих бездітних хуторян Насті і Трохима. Ідилічно змальоване їх подружнє життя: вони зростали разом, побрались, важкою працею заробили собі статок. Але велика печаль спіткала обох — не мали вони дітей. Тому великою радістю для старих став їх прийомний син Марко. Через деякий час у домі з’являється молодиця, яка проситься у найми, бо ж тепер багато клопотів, у домі дитина. Важливим моментом у сюжеті повісті є готовність Ганни служити за будь-яку плату. Але вражає справедливість, чесність, вміння поважати працю Трохима. Він твердо знає, що важка праця коштує хороших грошей. Наймичка несамовито працювала, у рядках поеми описано як день і ніч не відходила молодиця від Марка, робила важко і самовіддано, спокутувала чим могла свій гріх. І тільки вночі дозволяла собі плакати. З четвертої по восьму частину Марко — дорослий, його мати-наймичка уже стара жінка. Марко чумакує, його прийомну матір поховали, а старий дід ледь пережив таку втрату. Перенести це нещастя йому помагала Ганна, вона весь цей час у родині, помітно, що вже давно вона стала її членом. Наймичку питає Трохим про те, з ким слід одружувати Марка. Мудрою і вистражданою колись була порада наймички. Нехай сам чоловік вибирає собі пару, саме так вчиняють люблячі й розумні батьки. Не шукаючи вигоди, вони дають дитині самій вибирати собі долю. Але відмовляється стати наймичка запрошеною матір’ю. Насправді вважає себе жінка великою грішницею, бо підкинула свою дитину. Суворо вона себе карає, а ще й скромна за характером і бідна, тому думає, що не має ані морального, ані соціального права сидіти запрошеною матір’ю на весіллі серед чесних і багатих людей. Уходить Ганна замість весілля у паломництво до Києва. Дорогою Працює, а коли вертається до Марка, завжди гостинці несе всій родині. Тільки собі нічого не купує. Така самовідданість породжує і у невістці Катрі повагу до старої. Вона миє старій ноги, пропонує відпочинок і подальше спокійне життя у родині. Але Ганна продовжує спокутувати, вимолювати свій гріх: до самої смерті ходить молитися у Київ. І тільки перед самою смертю повертається до Марка. Готова вона унести таємницю народження Марка із собою у могилу, але той уже повернувся з чумакування. І зізнання матері стає кульмінацією поеми. Жінка вважає, що все життя «каралася», тобто себе карала за свій гріх, а перед смертю можна сказати, що вона справжня матір Марка. Дуже зрадів Марко, бо любив Ганну все життя як матір. Але своїм останнім покаранням зробила Ганна неможливість відчути синовнє визнання і любов.