Летние каникулы - это три чудеснейших месяца, которые можно провести, как захочешь. Можно сколько хочешь встречаться с друзьями, читать любые книжки, путешествовать или поехать к бабушке с дедушкой и познакомиться с детьми, которые там живут. Летние каникулы означают, что можно спать сколько хочешь, а потом сколько хочешь гонять мяч во дворе или шить куклам одежки, расположившись с подружками на расстеленном одеяле во дворе. А еще - можно каждый день есть мороженое.
Летние каникулы - это купанье в речке или в озере, а если повезет, то и в море. Море летом всегда такого сказочного, фантастического цвета. И накупаться вдоволь невозможно, все время хочется еще и еще.<span>Когда начинаются летние каникулы, то сразу возникает множество планов, как их провести. А когда каникулы заканчиваются, то понимаешь, что не выполнено и половины. Приходится ждать следующих каникул.</span>
Хлопці гралися у сніжки, побачили кригу. Вирішили поковзати.
-Юрко, не треба, лід тонкий, - запропонував Ігор.
-Нічого страшного, мене витримає, - відповів Юрко.
Пішла тріщина і крига надломилася. Юрко впав у воду.
-Ой, лишенько! - вигукнув Юрко.
-Тримайся, Юрко! - кричав Ігор. Хлопець простягнув палку.
Юрко тримався, поки Ігор його витягав.
Хлопці більше не гралися на льоду
ІМЕНА РОДИЧІВ ЗМІНЕТЕ
У моєму родоводі кожен має якусь дивовижно цікаву й неймовірно захоплюючу історію. Більшість моїх родичів корінні українці. Спочатку я б хотіла розповісти про родичів моєї мами. Коли моя прабабуся Мар’я Миколаївна ще була маленькою дівчинкою, її сім’ю в ті нелегкі часи розкуркулили за те, що на все село в них був залізний дах і швейна машина. Після цього її сім’ю вислали на північ. А моя інша прабабуся , теж Мар’я Миколаївна, жила дуже важко. Вона жила на окупованій фашистами території – у Курську. Мар’я Миколаївна постійно працювала на заводі. Це була дуже важка праця для молодої жінки. Мій прадідусь, Олексій Дмитрович працював у шахті. Зараз мої бабуся Лідія Никифорівна й дідусь Олексій Олексійович живуть у Казахстані.
Тепер я хочу перейти до родичів мого тата. Але про прадідуся й прабабусю я мало що знаю, тому я зразу хочу перейти до дідуся – Григорія Васильовича. Коли він був молодий, він дуже старанно вчився й завжди говорив своїм дітям, що вчитися – це дуже важливо для нашого життя. Після того, як він відмінно закінчив школу й університет він пішов працювати інженером. Але його улюбленим заняттям всього його життя було вивчання Біблії. Він був проповідником. Мені завжди подобалось, як він старанно вчив людей жити по Біблії. Коли я ще була маленькою, він завжди садив мене на коліно, брав дитячу Біблію з картинками й розповідав мені біблійні притчі.
Його дружина, тобто моя бабуся Ганна Йосипівна померла від тяжкої хвороби, залишивши семеро дітей. Після цього мій дідусь одружився вдруге на Галині Костянтинівні, тобто вона теж мені бабуся. Коли вона була маленькою дівчинкою її життя було дуже важким. Її батьки померли й вона залишилися сиротою з двома братами й двома сестрами. Я дуже пишаюся тим, що мої родичі й пращури українці, й що я живу в Україні. Я дуже люблю свою сім’ю!!!