Моя школа - то другий дім, де ми проводимо значну частину свого дитинства. Боже, які ж тут хороші вчителі! Кожен намагається донести до нас частинку того, що завжди тримає в собі, аби одного дня закласти нам у серця. А які тут друзі! І перше кохання, і перші сварки! І усі моменти, що трапляються з нами тут, надовго залишаються в пам'яті кожного учня.
Не щодня ми радісно біжим у школу. Таке трапляється дуже рідко. Але колись я крикну на повний голос: "Час! Прошу, зупинись!", бо одного дня ми всі назавжди залишимо це місце, де провели частинку життя.
1. Разом з усіми тристасімдесятьмачотирьма участниками конференції ми відправились у Харків. 2. Наша база знаходилась в вісімсотсорокодному кілометрі від міста. 3. Під час експедиції полярники пройшли понад тисячадев'ядсотп'ядесятвісім кілометрів. 4. Ми витратили трицілихчетвертої баків води. 5. Досить важко видати книгу із сімтисячтристадев'яностоп'ятьма кресленнями. 6. Цар Леонід з триста спартанців в Фермопельском ущелині прикривав відступ грецьких військ.
Розвязати бездоганний зробити списати пречудовий
<span>Життя – це велике чудо! Своє життя потрібно приймати як велику цінність, берегти, любити, а також поважати і цінувати чуже життя. Життя – це щасливий лотерейний квиток. Але виграшем потрібно вміти правильно розпорядитися, щоб він приніс щастя. Прагнучи до свого щастя, ми з дитинства мріємо, ставимо мети, шукаємо шляхи вирішення завдань.
</span><span>Жити – як не дивно, на перший погляд, звучить, - велика праця.
</span>Мета мого життя-допомагати іншим людям.Коли я виросту і стану дорослою,буду допагати:людям- інвалідам!
Мета мого життя-творити добро у світі!
Він повинен буди чесним,добрим,турботливим,справжнім,веселим,повинен довіряти тобі,не розказувати секрети,не ображати,не кидати в тяжкі чяси
