План
1.подорож Сашка Діденка.
2. кохання Лори і Сашка.
3.вбивство.
4. суд.
5. розстріл Діденка.
Назва: "Іванові Франкові"
Автор: Микола Вороний
Тема: роздуми автора над питанням справжньої літератури.
Ідея: важливо залишатися людиною цілісною, гармонійною.
Епітети: скажений шал, невгамоване сумління, противні сили, гостра криця, велетень могучий, меч блискучий, страшні, тяжкі удари, таємні чари, грізний удар, чуття свобідні, щирі, святоблива ліра
Порівняння: влучна, як з неба блискавиця; стають, немовби теж до бою.
Антитеза: велетень-гнобитель/геній-визволитель.
Оклики: О, ні!
Риторичні запитання: Чи від ударів ухилятись? Та чи ж грізний удар обуха/Там, де буяє творчість духа? Хто кликав їх? Чого їм треба?
Чи хробакам потрібно неба?
Повтори: Життя брудне, життя нікчемне.
Звертання: друже мій.
Анафора: В ній всі краси кольори сяють, / В ній всі чуття і змисли грають!..
6, но произведение незаконченно,и последние части это всего лишь догадки.
Евшан-зелье (Евшан-трава) (укр.Євшан-зілля) — поэма украинского поэта Николая Вороного, написанная в 1899 году в Полтаве.
Сюжет поэмы навеян летописной легендой о чудодейственной силе травы-зелья евшан (полынь), которая возвращает людям утраченную память.
Актуальная для денационализированных украинцев, эта легенда вдохновила Н. Вороного на поэтическое отображение пробуждения самосознания людей, которые потеряли свои национальные корни. Сам символ евшана, как и многочисленные пересказы и перепевы легенды, были настолько актуальны и понятны в Украине, что не только литературные произведения, но и периодические издания, народные хоровые коллективы, школы выбирали для своего названия слово евшан, а литературный критик Николай Федюшко взял его себе в качестве псевдонима.
Павло Судак, або просто Павлусь — пятнадцятирічний хлопець, головний герой повісті "За сестрою."Павлусь - нащадок козацького роду Судаків, і, коли на його долю випадає складне випробування, він веде себе достойно, як справжній казак. Павлусь жив з дідусем, матір’ю та сестрою Ганнусею у селі Спасівка. Однако ж одного дня все життя його пішло шкереберть. Хлопчик втрачає рідних, а Ганнусю татари забирають у полон.
Павлусь вирушає в далеку, дуже небезпечну мандрівку до Криму за сестрою. На шляху до Криму він здолав чимало перешкод. При цьому Павлусь не втратив гідності, гідно переніс усі випробування, допомагав іншим людям у скруті.
Завдяки своєї сміливості, мужності та кмітливості хлопець врешті-решт досягнув своєї мети: знайшов свою сестру. Девлет-ґірей відпускає хлопця з сестрою з неволі з охоронною грамотою, щоб їх дорогою пропустили татари. Він визнає: «Добре в тебе серце, хлопче!».
Незважаючи на свій юний вік, Павлусь показав себе гідним нащадком козаків-запорожців, вірних оборонців рідної землі.