Усе що нас оточує, серед чого ми живемо - це природа. Вона дає нам все необхідне для нашого життя - воду, повітря, і поживні речовини. Але люди її забруднюють. Від забруднення природа страждає і хворіє. Погіршуються умови життя рослин, тварин і самої людини. Тому природа навколо нас потребує постійної турботи і уваги. Для того, щоб продовжувалося життя на нашій планеті, люди повинні берегти природу, охороняти її багатства.
Євразія - найбільший материк Землі, що складається з двох частин світу - Європи і Азії.Разом з островами Європа займає площу близько 53,4 млн. км2, з них на острови припадає близько 2,75 млн. км2. Крайні материкові точки Європи: на півночі - мис Челюскін, 77°43' пн. ш., на півдні - мис Піай, 1°16" пн. ш., на заході - мис Долі, 9°34' зх. д., на сході - мис Дежнєва, 169°40' зх. д. Ряд островів на південному сході Євразії розташований у Південній півкулі.<span>Європу омивають океани: на заході - Атлантичний, на півночі - Північний Льодовитий, на півдні - Індійський, на сході - Тихий, і їхні окраїнні моря. На південному сході австрало-азіатські моря відокремлюють Європу від Австралії, на північному сході - Берингова протока від Північної Америки, на південному заході - Гібралтарська протока, Середземне і Червоне моря від Африки, з якою Європа з'єднується Суецьким перешийком. Безперервність масиву суші, сучасна тектонічна консолідованість материка, єдність багатьох кліматичних процесів, значна спільність розвитку органічного світу, прояву природничоісторичної єдності, а також необхідність обліку значення територіальної цілісності для оцінки соціально-історичних явищ викликали потребу в назві, що поєднує весь материк. Найзручнішим виявилося введене Е. Зюссом у 1883р. у геологію і географію поняття Євразія.</span>
Пафос - это прием обращение к эмоциям ,аудитории . Соответствует стилю , манерам или способу вырожения чувств
Ответ:
Объяснение:
Мартин Боруля подає позов на пана Красовського, тому що той назвав його «бидлом», і доручає займатися цією справою Трандалєву, який також працює і на Красовського. Одночасно Боруля намагається відновити втрачене дворянство. Він хоче вигідно видати дочку заміж, а тому просить Степана привезти з міста Націєвського — чиновника. У цей час до Мартина приходить його друг Гервасій, щоб засватати Марисю за свого сина Миколу. Микола й Марися вже давно кохають одне одного. Але Боруля відхиляє пропозицію. З міста приїжджає Націєвський, якому Марися одразу пояснює, що вона кохає іншого — Націєвський її наче не чує. Пізніше він підслуховує розмову Мартина та Палажки про майбутніх дітей та кумів і вирішує втікати із заручин. Мартин Боруля наздоганяє чиновника і б'є його. Степан втрачає роботу внаслідок скасування земського суду, але він боїться сказати про це батькові. Після того, як Боруля дістав листа від Красовського про те, що має виселитися з орендованої землі, він тяжко захворів. Скоро надходить лист про те, що Мартину Борулі відмовлено у дворянстві, оскільки в документах не збігається одна літера. Боруля спалює усі документи і дає згоду на одруження Марисі й Миколи.
Сюжет комедії «Мартин Боруля» письменник будує на фактах з життя родини Тобілевичів: батько драматурга, який довгий час служив управителем поміщицьких маєтків, вирішив домогтися визнання свого роду дворянським. На це пішло чимало часу, але марно — дворянство не було доведено, оскільки прізвище в старих документах було Тубілевич, а в нових Тобілевич. Карпенко-Карий використав цей факт, аби висміяти намагання простоï людини вибитись у дворяни, хибно думаючи, що цим можна в чомусь піднестися над іншими.
