Ответ:
Объяснение:
Наталка Полтавка майже ідеальна дівчина, здається, що вона не має жодної вади. Від першої появи на сторінках твору до останньої хвилини Наталка залишається втіленням найкращих якостей українських жінок. Її монолог і перша пісня розкривають вірність дівчини у коханні, щирість і глибину її почуттів. А в сцені зустрічі Наталки з возним вона вражає своїм почуттям гідності, гордістю і розумом. Крім того, Наталка не прагне вийти за багатого нелюба, знає про нерівність і рівність людей та добре орієнтується в соціальних відносинах.
Вона привітна і чемна людина, гарна робітниця і любляча дочка. «Золото, а не дівка», — захоплено говорить про героїню виборний. Вона готова на самопожертву заради матері – вийти заміж за пихатого і самозакоханого возного.
Але повернення її коханого Петра відродило в дівчині мужність і рішучість. Не кожна дівчина в ті часи була здатна розірвати стосунки з багатим нареченим і порушити свою обіцянку. Наталка й тут опиняється на висоті – вона наполегливо відстоює своє щастя і добивається свого. Героїня п’єси І. Котляревського нагадує чудову героїню доброї казки, яка робить лише добрі справи і живе виключно по правді. Саме у казках такі персонажі нагороджуються багатством, щасливим життям або щирим коханням. Можливо саме тому образ Наталки так приваблює читачів і глядачів. Адже в цьому образі утверджуються кращі дівочі якості, якості, яки у всі часи підносила народна мораль, якості, які й зараз повинні прикрашати наших співвітчизниць.
Марися – дочка Мартина Борулі. Юна працювита, розумна дівчина, шанує народні звичаї і традиції. Вона не прагнула стати дворянинкою, вона хотіла просто жити так як всі мати свою сімю. Батько казав їй нічого не робити і поводити себе як дворянка, називати батька “папашею”, але Марися не може бути дворянкою в неї тече селянська кров. Марися вправна хазяйка, не може сидіти без роботи.
Марися — найбільш стійка до змін, бо має міцну моральну основу, вона намагається зберегти своє щастя, їй панське життя, яким марить батько, ні до чого. Справді, Мартин Боруля виховував своїх дітей у дусі здорової народної моралі, про що свідчать Марисині слова: «Перше батько казали, що всякий чоловік на світі живе затим, щоб робить, і що тільки той має право їсти, хто їжу заробляє».
Эгль
"...Седые кудри складками выпадали из-под его соломенной шляпы; серая блуза, заправленная в синие брюки, и высокие сапоги придавали ему вид охотника; белый воротничок, галстук, пояс, унизанный серебром блях, трость и сумка с новеньким никелевым замочком – выказывали горожанина. Его лицо, если можно назвать лицом нос, губы и глаза, выглядывавшие из бурно разросшейся лучистой бороды и пышных, свирепо взрогаченных вверх усов, казалось бы вялопрозрачным, если бы не глаза, серые, как песок, и блестящие, как чистая сталь, с взглядом смелым и сильным."
***
Ассоль-ребёнок - "Стиранное много раз ситцевое платье едва прикрывало до колен худенькие, загорелые ноги девочки. Ее темные густые волосы, забранные в кружевную косынку, сбились, касаясь плеч. Каждая черта Ассоль была выразительно легка и чиста, как полет ласточки. Темные, с оттенком грустного вопроса глаза казались несколько старше лица; его неправильный мягкий овал был овеян того рода прелестным загаром, какой присущ здоровой белизне кожи."
Ассоль - взрослая - "тоненькая невысокая девушка, одетая в дешевый белый муслин с розовыми цветочками. На ее плечах лежала серая шелковая косынка. Полудетское, в светлом загаре, лицо было подвижно и выразительно; прекрасные, несколько серьезные для ее возраста глаза посматривали с робкой сосредоточенностью глубоких душ. Ее неправильное личико могло растрогать тонкой чистотой очертаний; каждый изгиб, каждая выпуклость этого лица, конечно, нашли бы место в множестве женских обликов, но их совокупность, стиль – был совершенно оригинален, – оригинально мил; на этом мы остановимся."
***
Лонгрен
Автор не дает нам словесного портрета отца главной героини, сказа только, что тот был моряком, который после смерти жены оставил морскую службу, чтобы воспитывать свою малолетнюю дочь Ассоль. Он жил "одинокой жизнью вдовца, сосредоточив все помыслы, надежды, любовь и воспоминания на маленьком существе".
Ответ:
(Письмо написано если мальчик например у бабушки) (Заголовок) Здравствуй,мамочка! (С красной строки) Мы с тобой давно не виделись.Поэтому я пишу тебе это письмо... У меня все хорошо.Мне нравится у бабушки,но я соскучился по тебе.Скорей бы тебя увидишь и крепко обнять.Как ты там моя родная? (С красной строки) Скучаю,очень хочу с тобой свидеться,мамочка!До свидания! (В конце строки) Твой любящий сын.
Объяснение:
НЕ МОЕ СРАЗУ ГОВОРЮ!
