имовий ранок
Морозне сонечко тільки но піднялось на блакитному чистому небі , а вже прудкі пташки вишукують собі поживи під м'яким і пухнастим снігом. Дерева стоять у снігу, немов яблуні в цвіту. Білі-білі. І тільки де-не-де видніються червоні кетяги горобини. Таємниче стоять ялини, закутані в теплу білу шубу зі снігу. Шосе вже скинуло з себе білосніжний наряд, і здається, що дорога чорної змією звивається між високими будинками в білосніжних шапках. Незважаючи на ранню годину, люди кудись поспішають, залишаючи на снігу ланцюжки своїх слідів, які переплелися між собою.
<span>Я люблю такі зимові ранки, вони дарують мені натхнення.</span>
Липа-іменник
Одна-числівник
З-прийменник
Найулюбленіших-прикметник
В Украіні-обставина
Деревних-прикметник
Порід-додаток
Повноцінне життя кожної людини не можливе без спілкування з іншими. Усі
почуття ґрунтуються на відносинах між людьми і тим самим створюють
характер самої особистості, її погляди та уподобання. З дитинства ми
шукаємо друзів, людей, з якими нам цікаво і весело. Коли ми
дорослішаємо, поняття дружби набуває більш серйозного масштабу: обираючи
собі друзів, ми звертаємо увагу на інтереси, погляди, принципи та
моральність людини. Потім з’являються однокурсники та колеги, і зі всіма
ними ти будуєш якісь відносини, у яких ти хочеш якнайкращого відношення
до себе. Інколи ми стаємо занадто прискіпливі у виборі свого оточення,
забуваючи, ким насправді являємося ми самі. Ми вимагаємо занадто багато
від людей, хочемо їх поваги, довіри і щирості. Та саме останній чинник
часто стає причиною усіх людських конфліктів та неприємностей.
Ніхто не хоче бути обманутим. Усі на світі люди хочуть довіряти, і
хочуть щоб їм довіряли. Чи це можливо у сучасному світі? Чи можливо
сьогодні прожити чесно, без брехні та обману? Більшість з вас подумки
відповіло: ні. А хотілося б, чи не так? Та спершу погляньмо самі не
себе.
Кажуть, людина притягує до себе таких самих людей, якою являється
вона сама. Запитаймо себе: чи я завжди говорив правду, чи завжди був
щирим та відвертим зі своїми друзями, колегами чи батьками? Я щиро
сподіваюсь, що ваша відповідь на ці запитання буде стверджувальною. Я
сподіваюсь, але сумніваюся. То ж чи справедливо вимагати від людей
щирості, коли сам говориш брехню? Чи чесно картати їх за те, що вони
сказали неправду, коли ти теж її кажеш? Чому ми хочемо жити зі світлим
та відкритим поглядом, коли самі ж пускаємо порох комусь в очі? Тому що в
тих самих чужих очах ми бачимо найменшу скіпку, і на помічаємо колоди у
своїх. Тому що ми не усвідомлюємо, що самі є неідеальними, але
підсвідомо свято віримо у це. Тому що так побудований наш світ: вимагати
і при цьому не відповідати своїм же вимогам.
Чи можливо щось змінити? Це питання я змушена залишити риторичним,
адже, відверто кажучи, я можу лише зізнатися: не знаю. Я не знаю, як
створити світ і суспільство, побудовані на правді, і чи можливо це
взагалі. Я думаю, що, як і у мене, у кожного з вас, шановні читачі,
прослизнула єдина думка: потрібно починати з себе. Як би банально не
звучала ця фраза, але вона – це та сама правда, яку ми всі шукаємо.
Якщо кожна людина хоча б у одному місті почне клопітку роботу у
плані удосконалення самого себе, це місто стане моральною столицею
країни, а пізніше, і усього світу. Головне – вірити в майбутню перемогу
правди над брехнею, бо віра підіймає людський дух і, навіть в
найскрутніші часи веде його під руки до кінця, а інколи і несе його на
своїх руках.
Але якщо вам здається, що побороти брехню у світі і у собі
неможливо, тоді згадайте мудрі слова нашого народу: «Не шукай правди в
інших, коли у тебе її нема».
Не щодня мені вдається встигнути зробити необхідні справи
