Літо дбає-зима поїдає<span>
Стихла пісня - тихо стало над степом.
</span>Роса блищить на сонці - чисте срібло<span>
</span><span>Поглянув я на ягнята — не мої ягнята
</span>Зникає мова – зникає нація.
<span>Ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м’яке степове повітря.
</span><span>Темная діброва стихла і мовчить; листя пожовтіле з дерева летить
</span>Сонце гріє, вітер віє з поля на долину; над водою гне з вербою червону калину.
Закурілася земля, задиміла; пішов дощ, дрібний та тихий, мов крізь сито засіяв; стрепенулися темні ліси;зраділа зелена трава і підняла листочки вгору<span>.
</span><span>Всі женці стояли мовчки; в руках наче заклякли жмені жита та серпи; всі поглядали то на осавулу, то на Миколу</span>
Антонім розлюбив
Синонім полюбив
Вночі, скільки, ніскільки, коли, тричі, по-українськи, ніколи, нарівні, сьогодні, вгорі.
1. Геть одбившись од гурту , їде лицар в самотні.
2.Міст просто поєднав два протилежні береги , творячи ще одну нерухомість поміж їхнім одвічним спокоєм .
3.Зачувши розмову з суміжної кімнати , вийшла Докія Петрівна з дитиною на руках .
4.Вода розірвала камійні обійми й мчала вниз до моря , спадаючи грізними лавами .
5.Звернув у двір монастиря в поминувши церкву , спинився біля старої з вузькими вікнами кам'яниці.
6. Вузол з харчами був йому уже наготовлений , і підхопивши його він вискочив з хати .
7.Діставши з пачки цигарку він хоче прикурити , але сірники ламаються один за одним . Нарешті вичеркавши , він підносить запалений сірник до цигарки .
9.Собака теж зробився веселий і покрутившися , знехотя потюпав геть .
10 . Відтак дві групи , не дійшовши згоди зробились між собою антиподи .
11.При самій дорозі , помітивши старезну грушу всю вкриту сметанкою весняного цвіту , пан обозний наказав зупинитись на перепочинок .
Пісня народу України. Стародавні цивілізації світу. Гарний орнамент з квітів.Зроблено руками людини.
