Федько спіймав великого облизня ,коли вирішив ,що олег нічого не вміє.(наприклад)
Це було вісімнадцятого грудня минулого року. Пізно ввечері я поверталася з гуртка. Біля будинку побачила дуже великі сани. Був тут і дідусь невеликого зросту з білою бородою. Лице його світилось якоюсь дивною добротою. Я була вже зовсім поруч від свого дому, тому, попри усі заборони не розмовляти з незнайомими людьми, трохи сповільнила свій хід.
- Звідки так пізно йдеш, мила дитино?
- Повертаюся зі заняття гуртка. Ми готуємось до виступу, тому сьогоднішня репетиція зайняла значно більше часу.
- Знаю, що ти активна та творча. А таких дітей я ніколи не залишаю без подарунків.
- А хто Ви, дідусю? Подарунки чемним дітям носить тільки Святий Миколай. Невже я бачу Святого Миколая?
- Так. Ти впізнала мене.
- Дідусю, Ви живете далеко у небі, тому як можете знати, що роблять діти на землі, чемні вони чи не дуже?
- Пам’ятай, люба дитинко, що кожен з вас має Ангела-охоронця. Він усе бачить, усе знає, навіть уві сні інколи від поганого застерігає.
<span>Хліб- це святиня. Його потрібно берегти. Вважаю, що легкого хліба не має. На мою думку, це важка праця. Потрібно багато професій, щоб хліб був у нашому домі. Потрібно сіяти, доглядати, збирати та готувати хліб. Я переконана, що ми повинні завжди дякувати нашим землеробам, мірошникам, пекарям та продавцям за те, що хліб завжди є на нашому столі.</span>
Я люблю родной край
мой родной край прекрасен