Это сущая правда,в наше время человеку данно все.И мы отвечаем за все это.Но не все люди умеют ценить окружающий мир.Например из книги Дж.Роулинг "Гарри Поттер",Вол де Морт не ценил все что у него было.Он убивал все живое,не имея уважения.Его цель была убить Гарри Поттера,что его и погубила.Много есть худ. произведений на эту тему.Главное найти подходящие для своей души.Нужно быть благоразумным,добрым,уметь прощать и верить, а главное оставаться человеком. Ведь кто знает какие испытания ждут нас впереди.
Напевне, кожен з нас хоч раз у житті на декілька хвилин відчував себе яянином. Візьмемо звичайний приклад: хтось пропонує тобі допомогу, але через власне горде «Я» ти від неї відмовляєшся, навіть тоді, коли так її потребуєш. Інколи, зовсім рідко, яянином бути корисно, це загартує твою наполегливість і підвищить самооцінку, але важливо не перебільшувати!
<span>Коли ж яянин починає полонити тебе, не треба цьому піддаватись, потрібно боротись! Не можеш сам – </span>звертайся за допомогою<span>, не соромся, зумій перебороти у собі пиху та зухвальство. </span>
<span>Отже, інколи в собі ми бачимо яянина, але важливо вчасно його побороти. </span>
Денисенко Катерина
За яких обставин можна потрапити до країни яян?
<span>Яянином, </span>звичайно, можна стати. І не обов’язково в дитинстві чи юності. Це може трапитись з людиною і у дорослому віці тоді, коли вона почне дбати про себе більше чим це необхідно. Таких яянів вистачає навколо нас, потрібно лише придивитись, краще пізнати людину.
А от чи можна потрапити до самої країни яян? Як хлопчик-козопас опинився там? А головне, чому?
<span>Старий, немощний дідусь розповів головному героєві про історію </span>свого життя<span>, як він випав за борт судна, на якому служив юнгою, під час сварки. А хлопчина опинився на вулицях міста </span>в той момент<span>, коли залишився на самоті зі стадом кіз. </span>
Можливо, людина може опинитися серед яянів тоді, коли вона зовсім самотня, нікому не потрібна (адже наш герой сирота). Або коли втрачає почуття людяності, взаєморозуміння, взаємопідтримки (як це трапилось з юнгою)?
<span>Тому кожному з нас потрібно задуматись, ким і яким бути, дбати лише про себе чи хоч інколи </span>зважати на людей, які навколо і, можливо, потребують уваги або хоч теплого слова. Можна жити яянином серед людей. Але страшно опинитись в далекій невідомій країні, з якої немає вороття! Вибір за нами…
<span>Пелепей Олександр </span>
Чи схожий я чимось на яянина?
<span>Виявляється, дуже складно дати відповідь на таке просте питання «Чи схожий я чимось на яянина?». Намагаюся знайти докази того, що ні! Але, з’ясовується, що яянин в мені таки є. Стає сумно і навіть трохи страшно. Адже я стараюсь жити так, щоб в усьому і завжди допомагати своїм рідним і близьким людям. Дуже люблю, ціню і поважаю своїх батьків, вчителів. Захоплююся старшим братом. Однокласники – є </span>найкращими друзями<span>, товаришами. Ніби, все добре. </span>
Але ж інколи мені дуже лінь допомагати мамі, ну хоча б посуд мити зовсім мені не хочеться; вчора я обхитрила брата-Віталія, щоб зробити приємність собі; а ще не завжди даю списувати математику однокласникам. Та й ситуацій з учителями теж назбирається, хоча б тому, що все і завжди встигнути неможливо!
<span>То що ж – я неідеальна! І клаптик яянина таки сидить в мені! Та найважливіше те, що я це усвідомлюю, і </span>буду робити все<span>, щоб він не ріс і не завойовував мене. </span>
Кто гуляет во дворе?четерехногое,большое,но погладь его и вдруг,милый ,ласковый.... (пес)
Два взгляда на одно и то же, казалось бы, будничное событие: строительство железной дороги.
у генерала традиционный официальный взгляд: дорогу строил генерал Петр Андреевич Клейнмихель. Короче, тот, кто заказал и профинансировал это самое строительство.
у рассказчика строительство- подвиг народа, о котором рано или поздно позабудут, или уже позабыли
Чу! восклицанья послышались грозные!
Топот и скрежет зубов;
Тень набежала на стекла морозные.. .
Что там? Толпа мертвецов!
То обгоняют дорогу чугунную,
То сторонами бегут.
Слышишь ты пение?. . "В ночь эту лунную
Любо нам видеть свой труд!
Мы надрывались под зноем, под холодом,
С вечно согнутой спиной,
Жили в землянках, боролися с голодом,
Мерзли и мокли, болели цингой.
Грабили нас грамотеи-десятники,
Секло начальство, давила нужда.. .
Всё претерпели мы, божии ратники,
Мирные дети труда!
Братья! Вы наши плоды пожинаете!
Нам же в земле истлевать суждено.. .
Всё ли нас, бедных, добром поминаете
Или забыли давно?.. "
Сопоставляются два разных отношения к народу: презрительное генерала ("варары, дикое сборище пьяниц) и восхищение рассказчика "Благослови же работу народную и научись мужика уважать"