Добро - зло.........................................
1)Директору загальноосвітньої школи №224 м.Київ,Антоненку І.П. від випускника педагогічного університету Дмитренка Д.А.
2)У 2001 році вступила на спеціальність "Вчитель географії та організатор туристично-краєзнавчої роботи"ЗНТУ.
Береза — цеодне з найпоширеніших і найкрасивіших дерев в нашій країні. Його надзвичайно природній образ привабливий щирою щемливою ніжністю вражає до глибини душі.
Береза цевелич природної краси в сільській простоті. Зверніть свій погляд на березу. З одного боку, це цілком звичайне, а з іншого — дивне і неземно красиве деревце. Зверху кора берези біла, тонка, а знизу — чорна, кострубата. Чорні смужки на білій корі потрібні для того, щоб дерево могло через них дихати.
Помогла чем смогла. Если не то, то прости .
Ось і літо прийшло. Тепле, веселе. Дружньо гудять бджоли, ніжно колишуться трави, колосяться на полях хліба.
Саме у цю пору ліс жив небаченим життям. Велика лісова галявина, які ніби ще недавно була вкрита маленькою травичкою, квітувала. Яких тільки рослин на ній не було: ромашка, звіробій, полин, м’ята, дзвіночки, материнка, люцерна. Великий – великий килим нагадувала вона.
Вухастих любив її. А ще більше любив літо за найдовші у році дні, за чарівні медові аромати, які постійно можна було відчувати у повітрі.
Цікавим було все.
Навіть дощик який зволожував землю. М’який, лагідний він ніколи і нікого не ображав. І це розуміли навіть рибки, які жили у ставку.
А грибочки? Один за одним з’являлися вони; маленькі і великі, подібні на хатинки під якими можна сховатися, відпочити.
Літо. Час ягід. Дозріває суничка, приваблює чорним кольром черемха. Смак її терпкий, але дуже смачний.
Пливуть і пливуть по небу хмарки. Кличуть у подорож, у країну, що називається просто, – літо.
<span>Львівський Національний Академічний театр опери та балету<span>
ім. Соломії Крушельницької</span><span>щедро удекорований
як зовні, так і всередині, є зосередженням досягнень скульптури і малярства Галичини
кінця XIX ст. </span></span><span><span>Заходимо в театр і любуємося
дванадцятьма живописними полотнами під плафоном фойє позолоченою балюстрадою другого балкону пальметами і мас- каронами на стінах, камеями
вздовж фризу, які уособлюють Страждання, Самопожертву, Волю, Радість, Смуток,
Красу, Музику і Танець. </span>Згори через скляну стелю приємно ллється м'яке світло: вдень
- від сонця, вночі - від місяця й зірок. Отже, у фойє ніколи не буває суцільної
пітьми, що дуже важливо і з практичного боку.</span><span>На рівні першого поверху знаходиться так
званий дзеркальний зал, важливим елементом оздоблення якого є дзеркала,
розташовані одне навпроти одного для оптичного розширення залу Тут, над дверима
і вгорі навпроти них, возвеличуються чотири жіночі постаті, що уособлюють Любов
(із амуром), Заздрість (зі змією), Материнство (з дитиною), Гордість (із
люстерком). <span>Над дзеркалами хороший настрій створюють зображення чотирьох пір року:
весни (із квітами), літа (з сопілкою), осені (з плодами поміж хризантем), зими
(з вогнищем).</span></span>