Роман-балада «Дім на горі» складається з двох частин. У першій («Дім на горі. Повість-преамбула») розповідається про життя чотирьох поколінь, які живуть у домі на горі з 1911 по 1963 рр., але в долі кожного чомусь уперто простежується низка загадкових і дивовижних послідовностей. Друга частина роману, що має назву «Голос трави», складається з 13 новел. Отож у романі два сюжетні стрижні: дім, з якого герой іде у світ і до якого повертається, а також дорога, яка постійно його вабить. У творі відчувається барокове поєднання високого (духовного) й низького (буденного): дім на горі — це фортеця нашої духовності, а підніжжя гори — це поле боротьби добра й зла, світла й темряви. Багато епізодів нагадують притчі, мають символічне значення, наприклад, самотності, роздвоєння людини, блудного сина, дороги і т. ін. Певно, працюючи над обома частинами роману, Валерій Шевчук не задумувався над тим, що підсвідомо втілював у ньому специфічне барокове світосприйняття, що відбилося вже на самій композиції твору. Уявімо зразки барокової архітектури в Києві: Андріївська церква, Маріїнський палац, брама Заборовського у Софійському соборі, церкви Києво-Печерської лаври, Видубицький монастир... Краса, чарівність, розкіш, незбагненна велич цих споруд водночас спонукає до високих роздумів над чимось важливішим, аніж повсякденні проблеми і звичайна життєва метушня. «Дім на горі» асоціюється з подібними бароковими спорудами. Друга частина — «Голос трави» — ніби основа цієї споруди, своєрідне підніжжя. Тринадцять оповідань в алегоричній, замаскованій формі розповідають про реальне життя. Фольклорно-міфологічна їх основа виконує роль не екзотичного тла: міфи, легенди, перекази були невід’ємною частиною світовідчуття наших предків, привносили в нього своєрідну духовну корекцію. Тому так тісно переплетено тут реальні картини з фантастичними, умовними, ірреальними. Кожне оповідання — своєрідна притча, морально-етичний постулат, до якого варто прислухатися, щоби вижити в такому світі. Про перемогу тут не йдеться. У структурі твору відбувається складне «переломлення» елементів і форм синкретичного мислення. Через баладу, яка, як й інші жанрові різновиди пісенної епіки, «за типом свідомості тяжіє до світу міфології, проте як явище мистецтва належить літературі», роман взаємодіє з міфом, іноді ж ця взаємодія не опосередковується ніякими проміжними ланками.
1-Картина про життя в оточеннi природи, враження <span>Як ніжно виглядають золоті
берізки серед зелених сосен</span>сенi,коли дивлюсь -видчувю спокiй 2-так як зображено природни елементи-гори,дерева,вода,трава 3-думаю що початок осени,так як биля будиночкив дерева ще не повнистю пожовтили. 4-переважно тепли жовти кольора,але кидаеться в очи барвистий червоний де не де. 5-на передньому золотi берези,нiби автор хотив передати багатство кольору осени та зосередити на цьому увагу ,на задньому плани зеленi сосни та могучи гори,уютний будиночок.6-Дерева одягнени в ризнобарвни кольора,так чк глубока осинь ще не настала,поступово закрашуе осинь дерева своими жовто-румяними кольорами.7-небо з легкою прохолодою.....8-стан спокою передав в спокийних теплих тонах фарб.(Я не художник та не поет,але десь так побачила через монитор картину)
Гнучка, багата, пречудова Кохана мова золота. Вивчати нам частини мови Хай віршик цей допомага.
Число і кількість означає, А ще - порядок при лічбі. Усе на світі дозволяє Порахувати він тобі.
Розкаже точно:котрий?скільки? Бо шанувати факти звик. Усім відомо: це числівник - Наш хитромудрий рахівник. Числівник знає цифри, дати, Рахує вічність день за днем... Століття вміє визначати: Ми в двадцять першому живем. Але у рідній нашій мові Злічить не зможе всі слова. Він кількісний і порядковий, Простий і складений бува. Та кожен має пам'ятати - Ця думка зовсім не нова - Одне життя, одна лиш мати І Батьківщина теж одна.
