Ответ В учительница подсказала
Очень много животных. Лошади, рыси, кабаны, лоси, куницы, бобры. И конечно же зубры.
Хлопчик виростав і ставав все вродливішим. Мав “біле й ніжне личко, мов вирізьблене із слонової кістки, і золоті кучері – як пелюстки нарциса, і губи – як пелюстки червоної троянди , і очі – як фіалки” . Проте краса зовнішня обернулась йому на шкоду. Хлопчик дуже зазнався і почав вважати себе кращим за всіх. День у день ставав він жорстокішим . Почав насміхатися з немічних , кривдити тварин, поводитись невдячно зі своїми рятівниками. Прогнав свою власну матір , яка прийшла жебрачкою . Всі ці погані вчинки свідчили тільки про красу зовнішню , але чарстве серце всередині.
Та глузування з власної матері повернулись тим , що хлопчик втратив свою вроду. Тепер всі почали насміхатись з нього , як це він раніше робив іншим. “Це , певне , така кара за мій гріх”, – зрозумів хлопчик та й пішов шукати матір по всьому світу. Багато лиха зазнав він у тій далекій дорозі. Його черстве серце стало уважним та співчутливим до оточуючих. Так гидка врода зробила його внутрішньо красивим.
<span> Мені сподобалась казка, адже вона має радісне закінчення. До хлопчика повернулась його краса. Але тепер він вже був вродливим королем з чуйним серцем та доброю душею. Хлопчик став по-справжньому красивим.</span>
<span>Храбрость-это когда ты стойкий перед страхами , знаешь что страшно , но все равно стойкий , но все же страх существует
</span>
Много лет тому назад были на Земле храбрые рыцари которые защищали нас от врагов и тех кто на нас нападал, у рыцарей была бронь, оружие которое они использовали в бою. Рыцари были не только как военные но они были и настоящие джентельмены. Они всегда пропускали дам в перёд, уступали младшим или меньшим место.
