Стебли клевера лугового поднимаются из прикорневой розетки на высоту до 50см, к ним прикрепляются при помощи длинных черешков сложные листья и листочки в форме эллипса. Прилистники венчают темно-красные цветки небольшого размера, напоминающие шарики. Цветение клевера начинается в июле и продолжается в течение августа. Семена у клевера очень мелкие. Растет повсюду, предпочитает сухие места.Клевер считается очень ценным и обладающий лечебными свойствами<span>. Его головки богаты эфирными и жирными маслами, каротином, аскорбиновой кислотой, смолой. Не менее значимы в лечебных целях листья и стебли.
</span>
Клевер белый относится к многолетним травам. Корневая система мочковатого типа с разветвленными боковыми корнями и укороченным главным корнем.Ползучие голые стебли клевера стелятся по земле, дают много ветвей. Стебли могут укореняться в узлах. Листья прикрепляются к стеблям посредством длинных черешков (до 30 см). Каждый лист трехраздельный с листочками широкояйцевидной формы.Цветки формируют соцветие – шаровидную головку до 2 см в диаметре. Цветоносные стебли обычно более длинные, чем черешки листьев. После окончания цветения цветоносы наклоняются книзу, а молодые цветущие стебли остаються направленными кверху. В головке цветки распускаются последовательно от периферии к центру. Венчик цветков имеет белую или розоватую окраску, после отцветания становится бурым. Цветочные головки источают тонкий приятный аромат. В каждом из цветков имеется 10 тычинок, причем только одна свободная, остальные сростаются своими нитями с образованием трубочки. Участки с запасом нектара находятся вокруг завязи на самом дне венчика. Период цветения наблюдается с конца весны до глубокой осени.<span>Плод клевера белого – боб продолговатой уплощенной формы. В нем заключены 3-4 почковидных семени желтого цвета. Созревают семена в июне-июле.</span>
Гумор і сатира однаково часто використовується у якості зброї письменників у їх боротьбі з недоліками життя суспільства. Гумор та сатира – це рідні брат та сестра, але характер у них різний. Гумор м’який, добродушний, хоча часом і не настільки вже нешкідливий, як може здатися з першого погляду. Сатира серйозніше, гостріше на мову. Вона бичує, жалить, ятрить, зриває всілякі маски. Маючи справу зі злом (така вже її «спеціальність»), сатира завжди прагне дістатися до самих його коренів. А зброя і у сатири, і у гумору одна – це сміх.Однак сміх сміху – різниця. В літературі він буває ласкавим і гнівним, добрим і злим, світлим і похмурим. Сміх – один з найдієвіших засобів проти пороків і слабостей, проти невігластва, дурості і підлості. Найбільші уми людства – філософи, письменники, художники – з великою повагою ставилися до сатири і гумору. «Сміх, – за словами О. І. Герцена, – одне з найсильніших знарядь проти всього, що віджило але ще тримається бог знає на чому у вигляді незрозумілих руїн, заважаючи росту свіжого життя і лякаючи слабких.Сміх справа зовсім не жартівлива, і ми їм не поступимося». М. Г. Чернишевський вважав, що, висміюючи вульгарне і потворне, ми боремося з ними і стаємо вище них.Гумор є здатністю розпізнати в житті і відтворити у мистецтві комічні риси і явища. Від уважного погляду гумориста не сховається ніщо вульгарне, дріб’язкове, нікчемне, те, що принижує гідність людини, заважає йому жити, в який би пишний одяг все це не рядилося б. Гумор у літературі та реальному житті стосується переважно приватних недоліків, які порівняно легко піддаються виправленню, тому в творах мистецтва він виражається головним чином в усмішці, незлобивому веселому жарті, в добродушній іронії. У комічне становище часто може потрапити будь-який позитивний персонаж і викликати сміх у читача.Сатира на відміну від гумору (хоча межі між ними досить умовні, а часом і важко помітні) має справу з суспільно небезпечними вадами. Сатира нещадна, різка та непримиренна. Аби чіткіше уявити сутність явища і сильніше впливати на розум і емоції читача, письменники-сатирики зазвичай вдаються до перебільшення, загострення, карикатурного зображення персонажів та подій. З найдавніших часів і до наших днів гумор і сатира в художній літературі йшли рука об руку і виявлялися в самих різних формах і жанрах – у казці, байці, сатиричній поемі, в комедії, романі, новелі, епіграмі, пародії. Класичні зразки світової сатиричної і гумористичної літератури пов’язані з іменами великих письменників. Серед них – такі відомі, як давньогрецький комедіограф Аристофан і давньоримський поет Ювенал, видатний гуманіст епохи Відродження Еразм Роттердамський, англійці Джонатан Свіфт і Чарльз Діккенс, французи Франсуа Рабле і Вольтер, німецький поет-демократ Гейне, а серед наших співвітчизників можна назвати таких видатних діячів української літератури, як В. Самійленко і Остап Вишня. Діяльність цих видатних митців доводить нам, що гумор та сатира завжди була ефективною зброєю у боротьбі з негативними явищами у суспільстві та залишається таким же корисним засобом боротьби й сьогодні.
Культура - это все то, что противостоит природе. Современная философия строится с учетом экологии культуры.
Человек и культура неразрывно связаны друг с другом. В какой культурной сфере воспитывается индивид, таков и его образ жизни, таковы его установки и цели. Человек - не только центр культуры, но и то единственное и абсолютное "пространство", в рамках которого живет и функционирует культура. Вне человека культура попросту не существует. Человек как носитель культуры понимается в очень широком социальном контексте, во всем богатстве своих общественных отношений, в единстве с созданным им материальным и духовным общественным миром. Культура - это слагаемые человеческой деятельности, благодаря которому происходят развитие, саморазвитие человека как общественного субъекта. Можно сказать, что в своей основе культура - это саморазвитие человека как общественного существа.
Мужик что мешок - что положишь , то несет
Мужик, что мешок: что положишь, то и несёт.
Богат мужик — умен, кормлена лошадь — добра.
Мужик не баба, «сказал» – а не «сказала»!
Путь к сердцу мужчины лежит через его желудок.
Без мужа — что без головы; без жены — что без ума.
Сыта свинья, а всё жрёт; богат мужик, а всё копит.
Каков народ, такие и порядки.
<span>Глас народа - глас божий.</span>
