1. Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ! (В. Симоненко). 2. Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас. (І. Франко). 3. Як іноді важливо буває, щоб хтось виділив у людині щось гарне та й іншим підказав. (М. Стельмах). 4. Нехай вихваляє тебе будь-хто чужий, а не твої губи.<span>
(З Біблії). 5. Як до душі йому якась робота, так аж шкварчить вона йому в руках. (В. Винниченко).
</span>
<u><em>Вправа 403 (3 клас М.С.Вашуленко)</em></u>
<u><em /></u>
Ходити, крокувати, чвалати, плентатися.
Працювати, робити, виготовляти, трудитися.
Разом з батьками ми ходили до лісу. Я настільки був втомлений, що ледь-ледь плентався.
Моя мама хоче працювати на новій роботі. Щоб досягти мети, треба багато трудитися.
Шановний друже , товарише майоре , брате Валеріє , сестро Наталіє , Ларисо Степанівно , Юліє Константинівно , Станіславе Олексійович , Ігоре Івановиче , Яременкл , Колего Тарасе , колего Павлове , вчителе , доценте , директоре , майстре
Лесю уявляють мужньою,але насправді вона була дуже жіночною . Вона полюбляла одягатись.Одягалась гарно,але скромноЮдуже любила гарні блузи .На лівій руці носила чорну рукавичку. Ходила Леся рівно, але з паличкою . Виглядала Леся вище середнього зросту, тоненька, худа дуже, смаглювата,лице мало загоріле, темне, довгасте, без рум’янців. Любила прихмурювати очі. Не признавала ніякої пудри.Невисока білява молода жінка, бліда, тендітна,ніби стомлена, але енергійна, весела. Ось вона сміється і з її звужених повік випромінюється тепло, густа синява, біля очей лягають тоненькими павутинками зморшки. Ось вона перестає сміятись, і враз павутиннячко зникає, зникає і синява очей. Вони стають світлими, блакитними, допитливими, ніби вона чогось жде від співбесідника. Ось вона піднімає невеличку руку, білу-білу, із синіми прожилками, і поправляє сплетені вузлом коси. Між брів, не зачіпаючи високого сяючого чоласяючого чола, стримить тоненька риска».Також вона була дуже доброю людиною,привітною.<span>
</span>